Мікоцентроспороз селери

Первинні симптоми проявляються як маленькі водянисті плями на листі та черешках, які з часом набувають бурого кольору.

На пізніших стадіях плями розростаються, охоплюючи великі площі, що призводить до загального в’янення та відмирання вегетативної маси.

Коренеплоди уражаються переважно під час дозрівання або зберігання, покриваючись глибокими, втиснутими плямами темно-коричневого кольору.

Під час підвищеної вологості на уражених ділянках може з'являтися ледь помітний сіруватий наліт, що є спороношенням патогена.

Ураження судинної системи коренеплоду призводить до внутрішнього потемніння тканин, що робить продукцію зовсім непридатною для споживання.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Mycocentrospora acerina (Hartig) Deighton, який характеризується високою здатністю до виживання в різних умовах.

Цей патоген є типовим ґрунтовим грибом, який може вражати широкий спектр сільськогосподарських культур, особливо представників родини селерових.

Розмноження гриба відбувається за допомогою конідій, які легко розносяться потоками повітря або краплями дощу на здорові частини рослин.

Міцелій гриба проникає в тканини через продихи або механічні пошкодження, починаючи свій руйнівний процес з виділення ферментів, що розщеплюють клітини.

Наявність хламідоспор дозволяє грибу перебувати у стані спокою в ґрунті протягом багатьох років, чекаючи на сприятливі умови для зараження нових рослин.

Найбільш активний розвиток хвороби спостерігається у прохолодну та дуже вологу погоду, коли температура повітря коливається від +15°C до +20°C.

Порушення агротехнічних норм, таких як надмірне загущення посівів, створює сприятливе середовище для накопичення інфекційного фону.

Поганий дренаж на полі, що призводить до застою вологи, є ключовим фактором швидкого поширення мікоцентроспорозу в насадженнях селери.

Пошкодження рослин комахами-шкідниками відкриває «ворота» для проникнення гриба в тканини, роблячи рослину вразливою до швидкої загибелі.

Надлишок азотних добрив у другій половині вегетації знижує природну стійкість селери, стимулюючи розвиток патогенних мікроорганізмів.

Шкодочинність хвороби виражається у суттєвому зниженні врожайності та погіршенні товарних якостей коренеплодів селери.

Інфікована продукція дуже погано зберігається, оскільки гриб провокує розвиток вторинних мокрих гнилей під час зберігання у сховищах.

Зменшення асиміляційної поверхні листя негативно позначається на наростанні маси коренеплодів, що призводить до недобору врожаю.

Необхідність проведення додаткових хімічних обробок підвищує собівартість продукції та знижує її екологічну привабливість для кінцевого споживача.

Заражені поля стають джерелом інфекції для сусідніх ділянок, що значно ускладнює планування сівозміни в межах одного господарства.

Основним методом профілактики є дотримання правильної сівозміни, що перериває цикл розмноження гриба в ґрунті.

Важливим заходом є своєчасне знищення рослинних решток, оскільки саме в них гриб проводить зимовий період і накопичує спори.

Використання фунгіцидів на ранніх етапах розвитку симптомів дозволяє зупинити поширення патогена і зберегти значну частину врожаю.

Забезпечення оптимального режиму поливу та провітрювання посівів мінімізує ризики, пов'язані з високою вологістю повітря.

Дотримання карантинних заходів при завезенні садивного матеріалу дозволяє уникнути занесення нових штамів патогена на чисті ділянки.