Лейкостомоз

Перші зовнішні ознаки хвороби проявляються у вигляді раптового в'янення окремих гілок, листя на яких стає жовтим та засихає.

Кора в місцях зараження змінює забарвлення, стає бурою, часто розтріскується або вдавлюється, утворюючи характерні некротичні виразки.

На поверхні відмерлої кори добре помітні дрібні чорні крапки — це плодові тіла (строми) гриба, що проривають зовнішній шар рослини.

Під час вологої погоди через отвори на стромах виходять спорові маси, що виглядають як липкі краплі або довгі тонкі вусики.

Якщо інфекція переходить на штамб, це призводить до кільцевого ураження, яке блокує живлення всієї крони та спричиняє загибель дерева.

Збудником захворювання є сумчасті гриби роду Leucostoma (найчастіше Leucostoma cincta та Leucostoma persoonii), що спеціалізуються на ураженні кори дерев.

Патоген є рановим паразитом, який проникає в тканини дерева через механічні пошкодження, морозобоїни, сонячні опіки або місця неправильної обрізки.

Гриби цього роду розвиваються в корі та камбії, поступово руйнуючи тканини та порушуючи життєдіяльність провідної системи рослини.

Ураження супроводжується активним ростом міцелію, який з часом утворює спеціальні спороносні структури, відомі як пікніди.

Збудник зберігається в ураженій корі протягом зими та активізується при сприятливих умовах, поширюючись спорами за допомогою дощу та вітру.

Найбільш сприятливими умовами для поширення лейкостомозу є різкі коливання температури в зимовий та весняний періоди, що послаблюють дерева.

Підвищена вологість повітря в період вегетації сприяє активному проростанню спор та їх потраплянню в рани на стовбурі або гілках.

Відсутність належного догляду, зокрема відсутність дезінфекції інструментів при обрізці, створює умови для швидкого розповсюдження патогена.

Наявність великої кількості відкритих ран на корі після граду або неакуратної обробки значно підвищує ризик масового зараження саду.

Вік дерева також відіграє роль: старі або сильно ослаблені насадження втрачають природну опірність і стають основним джерелом інфекції.

Хвороба є дуже небезпечною для кісточкових культур, оскільки вона швидко прогресує та призводить до незворотних змін у тканинах дерева.

Основним наслідком лейкостомозу є відмирання окремих гілок та цілих дерев, що критично зменшує загальну врожайність саду.

Порушення сокоруху через уражені ділянки робить дерево менш стійким до інших захворювань, шкідників та несприятливих погодних умов.

Поширення грибка на великі площі може призвести до повної втрати молодих або плодоносних насаджень за лічені роки.

Крім прямих втрат врожаю, господарство стикається з необхідністю додаткових витрат на санітарні рубки, лікування та оновлення саду.

Основою боротьби є постійний моніторинг стану дерев та негайне видалення всіх хворих гілок із захопленням здорової тканини.

Важливо ретельно зачищати рани, що утворилися, і дезінфікувати їх мідьвмісними препаратами або замазувати садовим варом.

Проведення регулярної побілки штамбів вапном захищає кору від перегріву на сонці та морозобоїн, запобігаючи проникненню збудника.

Використання фунгіцидів під час ранньовесняного обприскування дозволяє значно знизити запас спор гриба на поверхні гілок.

Забезпечення оптимальних умов для росту та правильне збалансоване підживлення сприяють підвищенню імунітету плодових дерев.