Леканороміцети

Зовнішні прояви присутності леканороміцетів — це поява різнокольорових плям на корі. Це можуть бути сірі, жовті, зелені або навіть коричневі утворення різної форми.

Часто спостерігається вигляд нальоту або кірочок, які щільно прилягають до стовбура. Після дощу ці утворення стають вологими, яскравими та еластичними, тоді як у суху погоду — ламкими.

Лишайники зазвичай вражають затінені частини дерева, де волога затримується надовго. Якщо ви побачили подібні симптоми, це свідчить про високу вологість повітря та погану вентиляцію крони.

Важливо відрізняти лишайники від некрозів кори. Якщо під плямою кора здорова і не має ознак гниття чи потемніння, це підтверджує непаразитарну природу об'єкта.

На початкових етапах утворення виглядають як дрібні цятки, які поступово зливаються у великі ділянки. Вони не мають специфічного запаху чи виділень, властивих бактеріальним гнилям.

Леканороміцети — це великий клас грибів, які найчастіше зустрічаються у формі лишайників. В агрономічному сенсі вони не є справжніми паразитами, що вражають живі тканини сільськогосподарських культур.

Ці організми існують у симбіозі гриба та водорості. Вони використовують кору дерев лише як стабільний майданчик для кріплення, не проникаючи вглиб судинної системи рослини.

Хоча їх часто помилково класифікують як небезпечну хворобу, насправді вони є епіфітами, які з'являються на деревах через їх вік або загальне послаблення імунітету.

Біологічна структура класу дозволяє їм виживати в екстремальних умовах. Вони не висмоктують сік, тому самі по собі не спричиняють висихання окремих гілок чи дерева в цілому.

Важливо розуміти: наявність леканороміцетів — це скоріше індикатор того, що дерево потребує догляду, а не ознака інфекційного ураження, яке потрібно лікувати токсичними фунгіцидами.

Головною умовою для розвитку є наявність надмірної вологості. У садах, де дерева посаджені надто щільно, створюється мікроклімат, ідеальний для поширення лишайників.

Старі дерева з глибокими тріщинами в корі є ідеальним субстратом. У таких заглибленнях накопичується пил та волога, що стає живильним середовищем для спор грибів.

Відсутність належного догляду — обрізки та чистки — призводить до того, що лишайники стають домінуючим елементом на стовбурі. Вони особливо активно розростаються на північній стороні дерев.

Загальне ослаблення імунної системи дерева через погані умови живлення також є фактором ризику. Рослина, що повільно росте, не здатна швидко скидати стару кору, що сприяє накопиченню епіфітів.

Температурний режим помірних широт є сприятливим для більшості видів леканороміцетів, тому вони є поширеним явищем у багатьох регіонах України.

Пряма шкода для врожаю від леканороміцетів відсутня. Однак вони опосередковано шкодять рослині, створюючи притулок для багатьох шкідників саду.

Під шаром лишайника зимують такі небезпечні шкідники, як щитівки, кліщі та яйця яблуневої мідяниці. Це робить їх невидимими для інсектицидів та природних ворогів.

Колонії лишайників можуть перешкоджати нормальному «диханню» кори. Ущільнення покривних тканин через надмірне розростання епіфітів дещо уповільнює метаболічні процеси на рівні стовбура.

Важливим негативним аспектом є те, що лишайники маскують початок розвитку справжніх інфекційних хвороб. Садівник може не помітити розвиток чорного раку під товстим шаром лишайника.

Крім того, наявність лишайників на великій площі кори погіршує зовнішній вигляд декоративних та плодових дерев, що є недоліком для професійних садових центрів.

Механічна очистка — це основа захисту. Під час періоду спокою необхідно акуратно видалити наріст скребком, намагаючись не пошкодити живу тканину камбію.

Після очищення стовбур обов'язково обробляють 3-5% розчином мідного купоросу або спеціальними антисептичними засобами для саду.

Щорічна весняна та осіння побілка вапном є надзвичайно дієвим методом профілактики. Вона створює умови, в яких спори лишайників не можуть прикріпитися та розвиватися.

Для довгострокового контролю необхідно забезпечити правильну форму крони через обрізку. Це поліпшує циркуляцію повітря та освітленість, що є природним ворогом будь-яких епіфітів.

Дотримання режиму добрив та своєчасний полив стимулюють швидке оновлення кори, що унеможливлює тривалу колонізацію дерева леканороміцетами.