Пізнє в'янення кукурудзи

Перші симптоми хвороби проявляються в другій половині вегетації, зазвичай під час фази цвітіння або наливу зерна.

Рослини в’януть раптово, наче від критичної нестачі вологи, при цьому листя стає сірим або тьмяно-зеленим.

Стебло біля основи стає м’яким, легко стискається, а внутрішня паренхіма набуває рожево-бурого або коричневого забарвлення.

При розрізі стебла всередині можна побачити дрібні чорні крапки — це склероції збудника, що є головною діагностичною ознакою.

Коріння у хворих рослин стає ламким і набуває темного кольору, що часто призводить до вилягання посівів під час вітру.

Збудником пізнього в'янення кукурудзи є ґрунтовий гриб Magnaporthiopsis maydis, який спеціалізується на ураженні судинної системи рослин.

Інфекція накопичується в ґрунті у вигляді склероціїв, які зберігають життєздатність протягом кількох сезонів навіть за несприятливих умов.

Гриб проникає в рослину через коріння і стрімко колонізує провідні судини (ксилему), що перешкоджає транспортуванню води.

Метаболіти гриба отруюють рослину, що призводить до швидкої втрати тургору та відмирання тканин стебла.

Це захворювання вважається одним із найнебезпечніших для промислових посівів кукурудзи, оскільки воно майже не піддається лікуванню після появи симптомів.

Розвиток патогену активується при температурі ґрунту вище 25–30°C та високій вологості в період цвітіння.

Порушення водного режиму, зокрема різка зміна посухи на інтенсивні поливи або дощі, сприяє швидкому поширенню інфекції в судинах.

Ущільнення ґрунту та відсутність якісного дренажу створюють ідеальне середовище для розвитку грибниці в кореневій зоні.

Вирощування кукурудзи в монокультурі призводить до критичного накопичення патогену, що робить кожний наступний врожай менш захищеним.

Стресові умови для рослин (наприклад, пошкодження шкідниками коріння) значно полегшують шлях для проникнення гриба.

Хвороба призводить до недорозвинення качанів та щуплості зерна, що суттєво знижує врожайність (до 50% і більше).

Передчасне відмирання листкового апарату зупиняє процес фотосинтезу, що унеможливлює нормальне дозрівання качана.

Пошкоджені стебла втрачають механічну міцність, що провокує масове вилягання посівів та ускладнює збір врожаю комбайнами.

Зерно, отримане з хворих рослин, має знижену енергію проростання, що робить його непридатним для використання в наступних посівах.

Поля, заражені цим грибом, вимагають тривалого карантинного періоду та відмови від вирощування кукурудзи для відновлення фітосанітарного стану.

Найбільш надійним заходом є дотримання сівозміни: введення культур, що не уражаються даним патогеном, на строк не менше 3 років.

Слід обирати для висіву гібриди, що мають офіційно підтверджену стійкість до Magnaporthiopsis maydis.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на покращення структури ґрунту: глибока оранка та знищення пожнивних решток.

Баланс елементів живлення, зокрема внесення калію, допомагає рослинам краще протистояти колонізації грибом.

Використання фунгіцидних протруйників насіння є превентивним заходом, який допомагає захистити молоді сходи від раннього інфікування.