Лабульбеніоміцети

Лабульбеніоміцети (Laboulbeniomycetes) є унікальним класом аскомікотових грибів. Їхня головна біологічна особливість полягає в тому, що вони є виключно ектопаразитами членистоногих, головним чином комах.

Необхідно зазначити, що лабульбеніоміцети не уражають рослини і не є фітопатогенами. Термін хвороба в даному контексті застосовується тільки стосовно їхніх хазяїв — комах, що живуть у природному середовищі або на полях.

Морфологічно гриб складається з таллома, який кріпиться до кутикули комахи. Через гаусторію він отримує поживні речовини, проте зазвичай не вбиває свого хазяїна, що робить його досить помірним паразитом.

Життєвий цикл включає виробництво аскоспор, які при контакті передаються від однієї комахи до іншої. Це робить гриб залежним від поведінки та соціальних взаємодій комах.

В агрономічному сенсі ці гриби не вимагають боротьби, оскільки вони не завдають шкоди врожаю. Вони є складовою частиною біологічного різноманіття ентомофауни.

Розвиток лабульбеніоміцетів залежить від високої чисельності комах-хазяїв. Скупчення комах, наприклад під час сезону розмноження, сприяє швидкому поширенню спор між особинами.

Вологість є критичним фактором для виживання спор поза організмом хазяїна. У посушливих умовах шанси на успішне зараження нового хазяїна суттєво знижуються.

Видовий склад комах також визначає успішність колонізації грибом. Деякі види комах більш сприйнятливі через специфічну будову поверхні кутикули.

Місцеві мікрокліматичні умови, такі як опади чи ранкова роса, можуть створювати сприятливе середовище для грибної інфекції в нижніх ярусах рослинності.

Втручання людини, наприклад використання пестицидів, призводить до зменшення популяції комах і, як наслідок, до зникнення специфічних паразитичних грибів на цій території.