Бурий бактеріоз квасолі

На початкових етапах розвитку хвороби на сім’ядолях з’являються дрібні водянисті плями, які поступово темніють та стають бурими.

На листках формуються кутасті плями, обмежені жилками, з характерною жовтою облямівкою, що свідчить про активну діяльність бактерій.

Стебла рослин покриваються видовженими коричневими виразками або смугами, що може призвести до ламкості та загибелі окремих пагонів.

При ураженні бобів спостерігається поява маслянистих плям, які з часом висихають, залишаючи після себе коричневі осередки гнилі.

Насіння, сформоване у хворих бобах, часто має зморшкувату поверхню та може містити наліт бактеріального ексудату.

Збудником захворювання є фітопатогенна бактерія Xanthomonas fuscans, що вражає переважно культури роду квасоля (Phaseolus vulgaris).

Бактерія здатна тривалий час виживати на рослинних рештках у ґрунті, а також успішно перезимовувати всередині насіннєвого матеріалу.

Основні шляхи поширення патогену — це краплі дощу, поливна вода та перенесення комахами, які травмують цілісність тканин рослини.

Специфічною особливістю збудника є вироблення темного пігменту фускану, що зумовлює характерне забарвлення уражених ділянок рослини.

Інфекція проникає в тканини через продихи або пошкоджені механічним шляхом ділянки, після чого швидко поширюється судинною системою.

Сприятливим середовищем для інтенсивного розмноження бактерій є висока вологість повітря та температура в межах +25…+30°C.

Дощова погода під час цвітіння та формування бобів значно прискорює епіфітотійний процес на полі.

Порушення сівозміни, зокрема висівання квасолі після бобових попередників, провокує накопичення інфекційного фону в ґрунті.

Загущені посіви, де відсутня належна циркуляція повітря, створюють ідеальні мікрокліматичні умови для швидкого розповсюдження патогену.

Недотримання норм просторової ізоляції між різними ділянками бобових також сприяє передачі інфекції вітром та опадами.

Хвороба завдає істотної шкоди врожайності, оскільки призводить до передчасного відмирання листкового апарату та зниження інтенсивності фотосинтезу.

Якість отриманого насіння значно погіршується, що робить його непридатним для тривалого зберігання та посівних цілей.

Уражені рослини мають пригнічений вигляд, відстають у рості, що в результаті зменшує загальну масу врожаю з одиниці площі.

Бактеріоз провокує розвиток вторинних гнилей, які довершують знищення врожаю безпосередньо в полі або в сховищах.

Економічні збитки зростають через необхідність додаткових витрат на фунгіциди та проведення заходів з очищення ґрунту.

Найважливішим заходом профілактики є використання лише здорового, перевіреного на наявність фітопатогенів посівного матеріалу.

Дотримання сівозміни та просторова ізоляція від полів, де раніше вирощувалися бобові, дозволяють обмежити поширення хвороби.

• Протруювання насіння перед посівом препаратами з антибактеріальною дією.
• Ретельне знищення післяжнивних решток шляхом глибокої оранки поля.
• Боротьба зі шкідниками, що переносять бактеріальну інфекцію.
• Застосування фунгіцидів на основі міді при перших ознаках хвороби.
• Вирощування стійких до Xanthomonas сортів та гібридів квасолі.

Оптимізація режиму поливу, зокрема відмова від дощування на користь крапельного зрошення, зменшує ризик зараження.

Регулярний моніторинг посівів дозволяє вчасно виявити осередки інфекції та локалізувати їх шляхом вилучення хворих рослин.