Екзерохіліоз паспілуму

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних плям овальної форми, які спочатку мають блідо-зелений, а пізніше коричневий або темно-бурий колір.

У центрі таких плям з часом утворюється темний оливковий або чорний наліт, який є ознакою активного спороношення гриба на поверхні ураженої тканини.

Листя, уражене хворобою, починає поступово скручуватися та жовтіти. З часом спостерігається відмирання кінчиків, що призводить до загального виснаження куща паспілуму.

При масовому ураженні окремі ділянки газону набувають сірого або бурого відтінку, втрачаючи свою декоративну цінність та щільність травостою.

У вологу погоду симптоми поширюються дуже швидко, охоплюючи нові пагони та спричиняючи передчасне в’янення всієї надземної частини рослин.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Exserohilum paspali (синонім Helminthosporium paspali), який спеціалізується на ураженні злакових трав роду Paspalum.

Патоген продукує конідії, які слугують головним джерелом інфекції. Вони легко розсіюються потоками повітря, краплями дощу або технікою під час догляду за газоном.

Гриб має здатність тривалий час виживати в уражених рештках рослин та в ґрунті, де він зберігається у формі міцелію або спор до настання сприятливих умов.

Цикл розвитку гриба включає проростання конідій на поверхні листа при високій вологості. Інфекція проникає в тканини через продихи або механічні пошкодження листя.

Розвиток гриба в тканинах супроводжується секрецією токсинів, які руйнують клітини рослини, викликаючи характерні некротичні плями та подальшу загибель окремих ділянок листя.

Розвиток захворювання провокується високою вологістю повітря та температурою в межах 20–28°C, що вважається оптимальним режимом для агресії патогена.

Часті опади, тумани та тривалі періоди з росою створюють ідеальну плівку води на листі, необхідну для проростання спор гриба Exserohilum paspali.

Надмірна густота посівів та відсутність регулярного провітрювання ділянки сприяють накопиченню вологи в прикореневій зоні, що різко підвищує ризик епіфітотії.

Порушення агротехнічних норм, особливо надмірне внесення азоту, що стимулює надто м'який та вразливий приріст листя, сприяє легшому проникненню інфекції.

Поганий дренаж ґрунту, що веде до застою води, значно послаблює імунітет рослин і створює сприятливе середовище для патогенних грибів.

Хвороба призводить до значного зниження інтенсивності фотосинтезу, внаслідок чого рослини втрачають життєздатність та здатність до нормального росту.

Декоративні газони втрачають естетичний вигляд через появу некротичних плям, що вимагає радикальних заходів з реновації покриття.

Кормові якості паспілуму, ураженого грибом, суттєво погіршуються, що негативно впливає на його цінність як пасовищної культури для худоби.

Постійне ураження призводить до випадання травостою та заповнення вільних місць бур'янами, що порушує видовий склад газону або пасовища.

Хвороба послаблює кореневу систему, роблячи рослини вразливими до посухи та низьких зимових температур, що може призвести до їх повної загибеі.

Основою контролю є санітарні заходи: своєчасне скошування та видалення рослинних залишків, де накопичується основна маса спор збудника.

Організація правильного режиму поливу, переважно в ранкові години, дозволяє листкам швидко висихати, позбавляючи гриб середовища для розмноження.

Регулярна аерація та вичісування дернини допомагають покращити циркуляцію повітря і знизити рівень вологості в нижньому ярусі травостою.

Збалансоване удобрення з переважанням калію та фосфору підвищує опірність рослин до грибкових інфекцій і сприяє міцності клітинних оболонок.

У разі сильного розвитку хвороби рекомендується використання системних фунгицидів, що забезпечують тривалий захисний ефект проти збудників плямистостей.