Евгленові водорості

Первинною ознакою є поява яскраво-зеленого, оксамитового або слизького нальоту на поверхні субстрату в лотках та горщиках.

З часом наліт стає щільнішим, утворюючи плівку, що блокує надходження повітря до кореневої системи та випаровування вологи з нижніх шарів.

Уражена розсада починає відставати у рості, її нижні листки набувають хлоротичного відтінку через дефіцит кисню та поживних елементів.

Стебло біля самої поверхні ґрунту стає тонким і вразливим до інших інфекцій, оскільки водорості створюють сприятливе середовище для розвитку патогенів.

При пересиханні уражена поверхня тріскається і стає схожою на суху кірку, проте при поливі водорості швидко відновлюють свою активність.

Збудником є одноклітинні джгутикові організми групи Euglenoidea, які за умов підвищеної вологості інтенсивно розмножуються на поверхні ґрунту.

Вони володіють міксотрофним типом живлення, поєднуючи фотосинтез із засвоєнням органічних решток, що прискорює їхнє поширення в теплицях.

Хоча ці організми не є класичними фітопатогенами, їхнє масове скупчення порушує нормальний фізіологічний стан молодих рослин.

Найчастіше ці об'єкти виявляються в умовах закритого ґрунту, де стабільно висока вологість і достатнє освітлення для фотосинтезу.

Розвиток популяції відбувається за рахунок виходу клітин на поверхню ґрунту для поглинання сонячного світла та отримання поживних речовин.

Надмірна вологість ґрунту є критичним фактором, який сприяє утворенню стабільних колоній евгленових водоростей.

Високий вміст азотних сполук у добривах, що використовуються для підживлення розсади, слугує потужним стимулятором росту для цих організмів.

Освітлення в теплицях, особливо використання ламп для досвічування, забезпечує водоростям необхідні умови для швидкого розмноження.

Недостатня циркуляція повітря в приміщенні підвищує відносну вологість, що ускладнює висихання поверхні ґрунту після чергового поливу.

Використання субстратів, що містять велику кількість органіки, створює живильну базу, яку водорості активно експлуатують.

Головна шкода полягає в перекритті доступу кисню до коренів, що призводить до кисневого голодування (гіпоксії) проростків.

Водорості конкурують з культурними рослинами за споживання елементів мінерального живлення з верхнього шару ґрунту.

Виділення продуктів обміну водоростей може змінювати кислотність субстрату, що негативно впливає на поглинальну здатність коренів.

Наявність слизу на поверхні створює сприятливий екологічний нішу для розмноження ґрунтових шкідників та збудників грибкових хвороб.

Уражені рослини мають пригнічений вигляд, що знижує їхню загальну стійкість до несприятливих факторів після висадки на постійне місце.

Необхідно суворо дотримуватися режиму поливу, уникаючи тривалого перезволоження поверхні ґрунту в касетах або горщиках.

Важливим агротехнічним прийомом є регулярне розпушування верхнього шару ґрунту, що руйнує плівку водоростей і забезпечує аерацію.

Регулярне провітрювання теплиць допомагає знизити вологість і зменшити інтенсивність розростання зеленого нальоту.

Мульчування поверхні ґрунту сухим піском або перлітом ефективно запобігає появі водоростей, перекриваючи доступ світла до поверхні.

• Помірний полив згідно з потребами культури.
• Використання біопрепаратів для оздоровлення ґрунту.
• Дотримання правил гігієни в тепличному господарстві.