Евглена зелена

Головною ознакою появи цього організму є утворення густого яскраво-зеленого або бурого нальоту на поверхні ґрунту або субстрату в теплицях.

В умовах закритого ґрунту евглена зелена викликає інтенсивне цвітіння поверхні, вкриваючи її слизькою плівкою, яка перешкоджає газообміну.

При ураженні розсади спостерігається сповільнення росту рослин, жовтіння листя та загальне пригнічення через критичний дефіцит кисню у корінні.

У гідропонних установках наявність евглени проявляється через помутніння живильного розчину та утворення зеленого слизу на стінках обладнання.

Після висихання на поверхні ґрунту утворюється щільна кірка, яка при розтріскуванні механічно пошкоджує ніжні кореневі волоски молодих рослин.

Збудником є одноклітинний організм Euglena viridis, що належить до групи джгутикових та поєднує ознаки тварин і рослин.

Організм містить хлоропласти, тому здатний до активного фотосинтезу за наявності достатньої кількості світла на поверхні вологого субстрату.

Евглена не є класичним паразитом, але вона виступає потужним конкурентом за ресурси живлення та кисень, пригнічуючи культурні рослини.

Тип живлення організму — міксотрофний, що дозволяє йому виживати як завдяки фотосинтезу, так і завдяки споживанню готових органічних сполук.

Біологічна стійкість евглени забезпечується здатністю до утворення цист, які дозволяють виду витримувати несприятливі умови довкілля.

Ідеальними умовами для розвитку є постійна надмірна вологість ґрунту в поєднанні з високою інтенсивністю освітлення та стабільною температурою.

Підвищений вміст сполук азоту та фосфору в ґрунтосумішах створює поживне середовище, що сприяє швидкій колонізації поверхні ґрунту.

Погана вентиляція в теплицях призводить до застою вологого повітря, що створює сприятливий мікроклімат для розмноження евглени.

Використання для поливу невідфільтрованої води з відкритих водойм часто стає джерелом зараження теплиць клітинами цього організму.

Відсутність своєчасного обробітку верхнього шару субстрату дозволяє колоніям евглени утворювати щільні біоплівки, що погіршують стан ґрунту.

Шкода полягає у створенні герметичного шару на поверхні, який блокує доступ кисню до кореневої системи, що призводить до її задухи та відмирання.

Активне поглинання евгленою поживних речовин з верхнього шару ґрунту позбавляє культурні рослини необхідних для розвитку мікроелементів.

Продукти життєдіяльності цього організму здатні змінювати pH субстрату та створювати токсичне середовище для розвитку кореневої системи проростків.

Наявність плівки евглени провокує розвиток патогенних грибів, які вторинно уражають ослаблені рослини, що значно підвищує ризик загибелі розсади.

Масовий розвиток евглени значно знижує декоративні та товарні якості розсади, ускладнюючи подальше вирощування та знижуючи врожайність.

Основним методом контролю є регулювання режиму поливу, що передбачає підсушування верхнього шару субстрату для припинення життєдіяльності евглени.

Ефективним прийомом є регулярне розпушування верхнього шару ґрунту, що руйнує плівку та сприяє поліпшенню аерації кореневої зони.

Профілактика включає стерилізацію ґрунтосумішей методом пропарювання для видалення джерел інфекції перед посівом або пікіруванням рослин.

Використання мульчування піском, перлітом або гравієм дозволяє обмежити доступ світла до поверхні ґрунту, що блокує фотосинтез евглени.

У випадках значного ураження рекомендується видалення верхнього шару ґрунту з наступною дезінфекцією поверхонь та покращенням системи провітрювання.