Борошниста роса гречки

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді світлого, ніби борошнистого нальоту, що з'являється на верхньому боці листкової пластинки.

Згодом наліт стає більш густим, набуває біло-сірого або брудно-білого відтінку, поступово поширюючись на стебла та квіткові грона.

Тканини під нальотом з часом втрачають свій природний колір, жовтіють, а в місцях інтенсивного ураження — відмирають.

Уражені листки та суцвіття деформуються, що негативно впливає на загальний стан усієї рослини та процес накопичення органічної маси.

Ближче до кінця вегетації на грибниці можна помітити дрібні чорні цятки, що є плодовими тілами гриба (клейстотеціями).

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Erysiphe polygoni, який належить до групи облігатних паразитів.

Гриб уражує всі надземні органи гречки, висмоктуючи поживні речовини з клітин рослини за допомогою спеціальних гаусторій.

Вегетативне тіло гриба являє собою розвинену грибницю, що поширюється поверхнею листків, стебел та суцвіть у вигляді нальоту.

Активне поширення патогену в межах поля відбувається завдяки численним конідіям, які розносяться вітром на великі відстані.

Зимує збудник переважно у формі клейстотециїв, які зберігаються на рослинних рештках, забезпечуючи відновлення циклу розвитку наступного сезону.

Інтенсивний розвиток хвороби зазвичай спостерігається у другій половині літа за умови чергування теплих та відносно вологих періодів.

Висока вологість повітря після дощів або рясних рос створює ідеальні умови для проростання конідій та ураження здорових частин рослин.

Загущені посіви гречки, де утруднено провітрювання, створюють специфічний мікроклімат, що сприяє швидкому спалаху борошнистої роси.

Надмірне азотне живлення, що призводить до надто бурхливого росту зеленої маси, робить тканини рослин менш стійкими до патогенів.

Температурні коливання в межах 20-25 градусів за Цельсієм вважаються найбільш сприятливими для швидкого поширення Erysiphe polygoni.

Хвороба завдає значної шкоди, оскільки призводить до порушення фізіологічних процесів, зокрема фотосинтезу, що знижує врожайність.

Внаслідок ураження суцвіть спостерігається значне зменшення кількості зав'язей, що спричиняє розвиток пустозерності.

Зерно, отримане з хворих рослин, має низькі якісні показники, що негативно впливає на його подальшу переробку та використання.

Рослини, що зазнали сильного впливу борошнистої роси, стають слабкими, їхня стійкість до стресових чинників довкілля різко падає.

Економічні втрати можуть досягати відчутних меж у роки, коли кліматичні умови стають надто сприятливими для поширення грибка.

Система захисту базується на впровадженні сівозмін, що дозволяють уникати накопичення інфекційного запасу в ґрунті на одному полі.

Важливим агротехнічним заходом є вчасне та якісне проведення обробітку ґрунту, спрямоване на знищення джерел інфекції.

Використання стійких сортів гречки дозволяє мінімізувати необхідність у хімічних обробках, що є економічно виправданим рішенням.

Збалансоване внесення добрив з переважанням фосфору та калію зміцнює імунітет рослин і робить їх більш витривалими до хвороб.

При досягненні порогу шкідливості застосовують фунгіциди, дія яких спрямована на зупинку розвитку міцелію гриба.