Дотіорельозна гниль

Першими проявами хвороби є поява невеликих втиснутих плям на корі, які з часом темніють. Некротичні зони можуть мати бурий, червонуватий або майже чорний колір.

Кора в місцях ураження стає сухою, починає тріскатися і відшаровуватися від деревини. На поверхні утворюються численні дрібні виступи — це плодові тіла (пікніди) гриба, в яких дозрівають спори.

Рослина реагує на пошкодження пожовтінням та передчасним обпаданням листя. Гілки, які були уражені по колу, дуже швидко засихають, створюючи картину раптового в’янення.

При розрізі ураженої гілки добре помітно зміну кольору деревини на темніший, іноді з відтінками гниття. У здорових тканинах патоген не виявляється, що вказує на чітку локалізацію інфекційного процесу.

Якщо інфекція переходить на стовбур, це часто призводить до утворення глибоких ран або навіть до повної загибелі всього дерева протягом кількох сезонів.

Збудником дотіорельозного некрозу є гриб Dothiorella ribis, що відноситься до класу сумчастих грибів. Це небезпечний паразит, який спеціалізується на ураженні кори та судинної системи багаторічних рослин.

Патоген здатен тривалий час виживати у вигляді міцелію та пікнід на відмерлих частинах рослин, у грунті або всередині заражених гілок. Він поширюється за допомогою конідій, які переносяться вітром, водою та комахами.

Гриб проникає в рослину через будь-які пошкодження: тріщини, місця зрізів після обрізки, рани від граду чи шкідників. Після потрапляння всередину він починає руйнувати тканини камбію.

За біологічним типом це некроз, який призводить до повної закупорки провідних шляхів дерева. Рослина поступово втрачає здатність до транспортування поживних речовин, що зумовлює відмирання частин крони.

Даний мікроорганізм відрізняється високою пристосованістю до різних кліматичних умов, що робить боротьбу з ним досить складним завданням для агрономів.

Розвиток гриба Dothiorella ribis найбільш активний в умовах високої вологості повітря та помірних температур. Саме весняно-літній період є критичним для поширення спор.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, стають ідеальним місцем для розмноження патогена. Велика вологість на поверхні кори сприяє швидкому проростанню спор гриба.

Різкі коливання температур взимку та вразливість рослин до морозів послаблюють їх, полегшуючи проникнення міцелію. Пошкодження кори морозобоїнами є частим місцем початку інфекції.

Неправильна агротехніка, зокрема відсутність обробки інструментів під час обрізки, сприяє перенесенню збудника з хворих рослин на здорові.

Загальна ослабленість дерева через дефіцит поживних речовин або посуху також підвищує ймовірність того, що дерево не зможе протистояти інфекції.

Шкідливість захворювання полягає у поступовому знищенні скелетних гілок, що суттєво зменшує площу фотосинтезуючої поверхні дерева. Це негативно впливає на врожайність.

Хвороба призводить до зниження якості плодів та їх передчасного опадання. Дерева, уражені некрозом, мають менший приріст і виглядають пригніченими.

Пошкоджені тканини приваблюють додаткових шкідників, наприклад, заболонників, які заселяють ослаблені дерева, прискорюючи процес їх відмирання.

Економічні збитки в садових господарствах можуть бути значними через витрати на заміни саджанців, санітарні рубки та постійні обробки фунгіцидами.

Без вжиття заходів некроз може знищити значну частину саду протягом кількох років, перетворюючи його на економічно невигідний об'єкт.

Основою контролю є санітарна гігієна саду: видалення та спалювання всіх уражених гілок. Важливо проводити обрізку на 10-15 см нижче зони ураження.

Дезінфекція місць зрізів за допомогою фунгіцидних паст або садових замазок є обов'язковою процедурою для захисту ран від повторного інфікування.

Рекомендується регулярно обприскувати дерева препаратами міді (бордоська рідина та аналоги) для створення захисного бар’єру на корі.

Підтримання здоров'я дерев через збалансоване удобрення та своєчасний полив дозволяє рослині активно протистояти патогенам.

• Використання лише гострих, дезінфікованих інструментів.
• Регулярний огляд саду на наявність плям на корі.
• Боротьба зі шкідниками кори та стовбура.
• Вибір стійких до хвороб підщеп при посадці нового саду.