Антракноз кукурудзи

Антракноз проявляється появою коричневих плям на листі, які мають жовтувату облямівку. З часом центр плям світлішає, а на ньому з’являються дрібні чорні цятки.

Ураження стебла є найбільш небезпечною формою. На зовнішній поверхні стебла з’являються темні, часто витягнуті плями, які зливаються між собою.

Внутрішня частина стебла стає трухлявою, а її тканина набуває темно-коричневого або чорного забарвлення через розвиток грибниці збудника.

Пошкоджені стебла втрачають механічну міцність, що призводить до їхнього масового вилягання під час вітру, особливо на пізніх етапах дозрівання.

На качанах хвороба проявляється почорнінням обгорток та утворенням нальоту на зернівках, що суттєво знижує якість та масу майбутнього врожаю.

Збудником хвороби є гриб Colletotrichum graminicola. Це спеціалізований паразит, який здатний вражати рослини на всіх етапах їхнього розвитку.

Гриб зимує у вигляді грибниці та конідій на рослинних рештках, що залишилися на полі, а також може зберігатися на насінні.

Інфекція проникає в тканини кукурудзи через продихи або механічні пошкодження, які виникають під час догляду за посівами або внаслідок діяльності комах.

Після проникнення патоген починає активно розмножуватися, руйнуючи клітинні структури рослини, що призводить до порушення водного та поживного обміну.

У процесі життєдіяльності гриб утворює конідіальні подушечки, які розривають епідерміс листя та стебел, викидаючи спори для подальшого поширення.

Висока вологість повітря та часті опади є ключовими факторами, що провокують розвиток цього грибкового захворювання в агроценозах кукурудзи.

Оптимальна температура для розвитку патогена коливається в межах +20…+28°C, що відповідає активному періоду росту кукурудзи влітку.

Порушення сівозміни, зокрема вирощування кукурудзи в монокультурі, призводить до накопичення інфекційного навантаження в ґрунті.

Наявність великої кількості неперегнилих решток кукурудзи на поверхні поля створює сприятливе середовище для виживання збудника взимку.

Стресові умови, наприклад посуха або надмірне внесення азотних добрив, знижують природний імунітет рослин і полегшують інфікування.

Антракноз викликає передчасне засихання листя, що знижує активність фотосинтезу та суттєво обмежує накопичення органічних речовин у зерні.

Основна шкода пов’язана з виляганням стебел, що значно ускладнює процес збирання врожаю та спричиняє втрати товарного зерна на полі.

Ураження качанів та зернівок погіршує насіннєві якості та може призвести до зараження врожаю небезпечними мікотоксинами, що обмежує його використання.

Хвороба негативно впливає на загальну врожайність, яка залежно від рівня інфекції може зменшуватися на 30-50% у несприятливі роки.

Посівні якості насіння також страждають: знижується енергія проростання та схожість, що вимагає використання якісних протруйників.

Вибір стійких до антракнозу гібридів є першочерговим завданням агронома для мінімізації ризиків у виробництві кукурудзи.

Дотримання сівозміни з поверненням кукурудзи на поле не раніше ніж через три роки дозволяє значно знизити рівень інфекції у ґрунті.

Якісна оранка з повним загортанням рослинних решток у глибокі шари ґрунту сприяє швидшому їх розкладанню та загибелі збудника.

Використання фунгіцидів для обробки посівів під час вегетації за перших ознак хвороби дозволяє зупинити поширення патогена.

• Якісне протруювання насіння фунгіцидами широкого спектра дії.
• Боротьба зі шкідниками, що травмують стебло та листя.
• Збалансоване живлення рослин фосфорно-калійними добривами.