Хоанефороз

Початкові ознаки проявляються як водянисті плями на квітках та молодих зав'язях. Тканини стають м'якими та швидко втрачають свою тургорну структуру.

Головним діагностичним маркером є утворення на поверхні уражених ділянок густого пухнастого нальоту, колір якого змінюється від білого до сірого або коричневого.

Наліт складається з маси спорангіїв на високих ніжках, що робить уражену ділянку схожою на вкриту «пилом» або дрібними голками поверхню.

Інфекція часто починається з відцвілих пелюсток, після чого гриб швидко переходить на зав'язь, що призводить до її загибелі протягом лічених днів.

При ураженні стебел виникають великі некротичні плями, які згодом перетворюються на вогку гниль, що супроводжується неприємним запахом.

Збудником хвороби є гриб Choanephora cucurbitarum, що належить до відділу зигоміцетів. Цей мікроорганізм є факультативним паразитом із широким колом господарів.

Гриб успішно зимує в ґрунті та на рослинних рештках у формі міцелію або спор. Під час вегетації він активно поширюється конідіями за допомогою вітру, води та комах.

Висока швидкість розмноження дозволяє грибу швидко колонізувати тканини рослин. Проникнення найчастіше відбувається через пошкоджені ділянки або природні отвори.

Біологія патогену тісно пов'язана з рівнем вологості, що визначає швидкість утворення характерного нальоту на поверхні уражених частин рослин.

Найбільше від патогену страждають гарбузові культури, зокрема кавун, диня, огірок та кабачок, у яких вражаються квітки, зав'язі та молоді плоди.

Критичним фактором для розвитку хоанефорозу є висока відносна вологість повітря, яка перевищує 80-90%, що часто спостерігається після затяжних дощів.

Гриб активно розвивається при температурі від 25 до 30 градусів Цельсія, що збігається з періодом масового цвітіння та зав'язування плодів у багатьох культур.

Загущені посіви, де відсутня нормальна вентиляція, створюють ідеальні мікрокліматичні умови для швидкого розповсюдження спор патогену.

Наявність крапельної вологи на поверхні рослин є обов'язковою умовою для успішного проростання спор та зараження нових тканин.

Профілактика вимагає чіткого контролю за режимом поливу та забезпечення достатньої відстані між кущами для швидкого просихання листя та зав'язей.

Основна шкода полягає у масовій загибелі квіток і зав'язей, що призводить до катастрофічного зниження врожайності, іноді втрати досягають 80%.

Уражені плоди стають повністю непридатними для використання, оскільки гриб виділяє ферменти, що розкладають тканини до стану рідкої маси.

Хоанефороз здатний знищити весь потенційний врожай за дуже короткий час, якщо умови середовища сприяють активності патогену.

Інфекція також негативно впливає на загальний стан рослини, виснажуючи її та знижуючи загальну стійкість до інших хвороб.

Економічні втрати суттєво зростають через складність раннього виявлення хвороби та неможливість лікування вже уражених плодів.

Дотримання сівозміни є ключовим заходом: не варто висаджувати гарбузові культури на одне й те саме місце частіше, ніж раз на три-чотири роки.

Необхідно ретельно збирати та видаляти всі рослинні рештки після збору врожаю, оскільки в них зберігаються спори гриба.

Для зменшення ризику зараження слід уникати дощування та організувати крапельне зрошення, щоб мінімізувати вологість навколо зав'язей.

У разі виявлення перших ознак захворювання доцільно використовувати фунгіциди, дозволені для застосування на відповідних культурах.

• Просторове розмежування посівів;
• Регулярне провітрювання тепличних споруд;
• Використання сортів із високою стійкістю;
• Своєчасне видалення інфікованих зав'язей.