Карликовість нуту

Типовою ознакою є значне пригнічення росту, через що рослини залишаються низькорослими та набувають викривленого вигляду.

Листя змінює забарвлення: спочатку з’являється хлороз, який згодом переходить у яскраво-жовтий або оранжевий колір.

Відзначається надмірне кущіння та вкорочення міжвузлів, що робить рослину схожою на розетку або компактний кущик.

Уражені екземпляри втрачають здатність до нормального цвітіння, а кількість утворених бобів скорочується до мінімуму або до нуля.

При огляді кореневої системи виявляється її слабкий розвиток та відсутність активних бульбочкових бактерій, що посилює азотне голодування.

Карликовість нуту (Chickpea stunt) — це вірусне захворювання, збудниками якого є вірус жовтяниці буряка або споріднені віруси групи лютеовірусів.

Вірусна частка локалізується у флоемі рослини, що порушує транспортування цукрів та інших пластичних речовин з листя до точок росту.

Збудник не передається механічним шляхом або через насіння, його основним джерелом є дикі бобові бур'яни, де вірус зимує.

Головним біологічним вектором, що забезпечує поширення інфекції в агроценозах, є попелиця (Aphididae), яка стає носієм після харчування на хворих рослинах.

Вірус має високу адаптивність, що дозволяє йому вражати широкий спектр бобових культур у різних кліматичних зонах.

Поширення хвороби залежить від міграційної активності попелиць, яка зростає за умов стійкої сухої та теплої погоди.

Наявність уражених багаторічних трав поблизу полів з нутом є критичним фактором для початку первинного інфікування навесні.

Масштабні спалахи захворювання зазвичай спостерігаються після м'яких зим, які сприяють виживанню популяцій попелиць на озимих культурах.

Рослини найбільш вразливі до інфікування у фазі проростків та на етапі активного вегетативного росту перед цвітінням.

Загущені посіви створюють сприятливий мікроклімат для розмноження шкідників, що полегшує вірусу перехід між сусідніми рослинами.

Господарська шкодочинність карликовості нуту полягає у критичному зниженні врожайності, що часто призводить до повної втрати товарної частини врожаю.

Окрім кількісних втрат, якісно погіршується насіннєвий матеріал — зерно стає дрібним, зморшкуватим та втрачає схожість.

Пошкоджені вірусом посіви часто виглядають як вогнища хворих рослин, що значно ускладнює проведення збиральних робіт.

Хвороба послаблює імунітет нуту, роблячи його вразливим до кореневих гнилей та грибкових патогенів ґрунту.

Ураження на ранніх стадіях розвитку культури робить вирощування нуту на такій ділянці економічно недоцільним.

Основою контролю є впровадження інтегрованої системи захисту, що включає моніторинг чисельності переносників вірусу.

Важливим заходом є своєчасне знищення бур'янів, особливо в міжряддях та на межах полів, що є резерваторами інфекції.

Застосування інсектицидів системної дії на ранніх етапах вегетації дозволяє суттєво обмежити поширення вірусу шляхом знищення попелиці.

Використання стійких сортів є найбільш надійним методом запобігання втратам в ендемічних зонах поширення карликовості.

• Оптимізація строків посіву для уникнення піків міграції попелиць.
• Дотримання просторової ізоляції від інших бобових культур.
• Проведення позакореневих підживлень для стимуляції росту.