Біла гниль кошика

Початкові ознаки проявляються на тильній стороні кошика у вигляді бурих, водянистих плям, які поступово поширюються на всю поверхню соцветия.

Основною ознакою є поява білого, «ватного» нальоту, що складається з гіф гриба. З часом цей наліт ущільнюється і проникає вглиб тканин кошика.

Всередині кошика формуються чорні склероції гриба. Спочатку вони мають вигляд білої грибниці, але згодом стають твердими, темними утвореннями, які є головним джерелом подальшого зараження.

Насіння в уражених кошиках втрачає схожість, стає щуплим, часто вкривається міцелієм. Усередині насіннєвої оболонки також можуть формуватися мікросклероції.

При прогресуванні хвороби кошик втрачає структурну міцність, перетворюючись на гниючу масу, що призводить до повного осипання насіння та руйнування суцвіття.

Збудником білої гнилі кошика є гриб-поліфаг Sclerotinia sclerotiorum. Це міцеліальний патоген, що формує склероції — щільні чорні структури, здатні зберігати життєздатність у ґрунті протягом багатьох років.

Хвороба належить до групи склеротиніозів. Гриб вражає величезну кількість культурних видів, проте саме ураження суцвіть (кошиків) соняшника є найбільш небезпечним типом прояву цієї хвороби в агровиробництві.

Патоген проникає в тканини рослини за допомогою аскоспор, що переносяться повітряними потоками, або безпосередньо через міцелій, що проростає з ґрунту при контакті з ураженими рештками.

Життєвий цикл гриба складається з фаз спокою (склероції), фази утворення апотеціїв та фази активного паразитування. Така біологічна пластичність робить його надзвичайно стійким до зовнішніх впливів.

З огляду на широкий спектр господарів (більше 400 видів), Sclerotinia становить загрозу не лише для соняшника, а й для більшості сільськогосподарських культур у сівозміні.

Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря та часті опади, особливо у період цвітіння та наливу насіння соняшника.

Температурний режим у межах +15...+25°C є оптимальним для проростання спор та агресивного поширення патогена по тканинах рослини.

Загущені посіви, де обмежена циркуляція повітря, створюють умови для накопичення надлишкової вологи в кошиках, що провокує швидкий розвиток інфекції.

Наявність значного запасу склероціїв у ґрунті після вирощування сприйнятливих культур значно підвищує ризик масового спалаху хвороби.

Шкідники, що пошкоджують кошики (наприклад, соняшникова вогнівка), створюють механічні пошкодження, які слугують ідеальними «воротами» для проникнення гриба.

Біла гниль спричиняє значні втрати врожаю, оскільки уражені кошики часто повністю втрачають здатність до нормального виповнення сім'янок.

Насіння, зібране з інфікованих посівів, має низьку олійність, погіршені смакові якості та низьку енергію проростання, що робить його непридатним для посіву.

Хвороба сприяє накопиченню інфекції в ґрунті, що робить неможливим вирощування соняшника на цьому полі протягом багатьох наступних років.

Якість олії з таких кошиків критично низька через швидке окислення та розпад жирів, викликані ферментами патогена.

• Втрата врожайності до 30-50% і більше.
• Зниження товарної якості насіння.
• Зараження ґрунту на тривалий період.
• Додаткові витрати на переробку врожаю.

Дотримання сівозміни з інтервалом вирощування сприйнятливих культур не менше 6-7 років є базовим методом зменшення інфекційного навантаження на поле.

Використання стійких гібридів із генетично закладеною резистентністю до Sclerotinia дозволяє мінімізувати збитки навіть у несприятливі роки.

Просторова ізоляція від полів, де хвороба мала масовий характер у минулому сезоні, знижує ризик занесення спор.

Регулювання густоти посіву та боротьба зі шкідниками кошика обмежують можливості для розвитку гриба всередині соцветь.

Фунгіцидна обробка посівів у фазу цвітіння є ефективним заходом для пригнічення патогена та збереження врожаю в умовах високої вологості.