Біла плямистість суниці

Перші симптоми з’являються у вигляді дрібних плям червонувато-бурого кольору, що поступово світлішають у центрі.

Типовий вигляд плями — яскраво-білий центр з чіткою темно-червоною або пурпуровою облямівкою.

З часом центри плям можуть випадати, утворюючи дірчасті отвори на поверхні листової пластинки, що часто називають «дірчастою плямистістю».

При інтенсивному ураженні листя передчасно в’яне, жовтіє і засихає, що помітно знижує життєздатність куща.

На нижньому боці листа в місцях ураження можна помітити білий наліт, де формуються конідії гриба для подальшого розмноження.

Збудником захворювання є патогенний гриб Ramularia tulasnei, який поширений у всіх регіонах вирощування ягідних культур.

Патоген має складний цикл розвитку, що дозволяє йому виживати в несприятливих умовах протягом тривалого часу.

Гриб вражає рослини як відкритого, так і закритого ґрунту, поширюючись спорами за допомогою вітру та води.

Окрім суниці, цей патоген здатний паразитувати на інших рослинах, що варто враховувати при плануванні сумісних посадок у саду.

Зимує збудник переважно у формі міцелію на опалому листі, що робить санітарну обробку ділянки обов'язковою.

Висока вологість повітря та ґрунту є критичними факторами для початку активного поширення хвороби.

Температурний режим у межах +18...+22 градусів є найбільш сприятливим для проростання спор гриба Ramularia tulasnei.

Часті тумани, рясні роси або надмірні поливи дощуванням створюють сприятливі умови для накопичення інфекції.

Занедбані ділянки, де листя торішнього врожаю не прибирається, стають головним джерелом первинного зараження весною.

Відсутність вентиляції всередині рядків суниці через надмірну густоту посадки значно пришвидшує епіфітотійний процес.

Хвороба призводить до зниження фотосинтетичної активності, через що рослина не отримує достатньо енергії для розвитку.

Значне ураження листя викликає затримку в розвитку нових ріжків та зменшення кількості квітконосів.

Знижується якість врожаю: ягоди стають дрібними, втрачають цукристість та привабливий зовнішній вигляд.

Пошкоджені рослини мають знижений імунітет, що робить їх чутливішими до інших грибкових та вірусних патогенів.

У випадках сильного епіфітотійного розвитку захворювання втрати врожаю можуть сягати 30-50% і більше.

Основна стратегія боротьби базується на комплексному поєднанні агротехнічних та хімічних методів захисту.

Необхідно ретельно очищати плантацію від рослинних решток, оскільки саме вони є резервуаром інфекції.

Обирайте для висадки сорти, що мають відносну стійкість до грибкових плямистостей, та дотримуйтесь оптимальних схем розміщення.

• Проведення профілактичних обприскувань біофунгіцидами або мідьвмісними препаратами на початку сезону.
• Видалення і спалювання пошкодженого листя після закінчення плодоношення.
• Контроль рівня азотного живлення для уникнення надмірного наростання вегетативної маси.

Хімічні обробки слід проводити згідно з інструкціями, суворо дотримуючись термінів очікування до моменту збору ягід.