Бактеріальна плямистість листя

Початкові ознаки проявляються у вигляді дрібних водянистих плям, які згодом темніють, набуваючи коричневого або чорного забарвлення.

Типовою діагностичною ознакою є наявність жовтої облямівки (хлорозу) навколо некротичних плям, що свідчить про активну роботу бактерій.

За умов високої вологості на плямах з’являється бактеріальний ексудат, що виглядає як краплі каламутної рідини або липкий наліт.

Хвороба вражає такі культури:

• Селера
• Буряк кормовий
• Ріпак озимий
• Ріпа
• Кальцеолярія
• Папая
• Гвоздика
• Пуансеттія

Масове ураження призводить до злиття плям, внаслідок чого листки жовтіють, скручуються, відмирають та передчасно опадають.

Збудником цієї хвороби є грамнегативна бактерія Pseudomonas cichorii, яка належить до родини Pseudomonadaceae.

Цей фітопатоген має широкий спектр рослин-господарів, уражаючи овочеві, технічні та декоративні культури в багатьох кліматичних зонах.

Бактерія паразитує всередині тканин рослин, проникаючи через природні отвори, такі як продихи, або через механічні пошкодження листя.

Процес розмноження відбувається шляхом швидкого поділу клітин, що призводить до руйнування внутрішньоклітинних структур та розвитку некрозів.

У природних умовах збудник зберігається в рослинних рештках, у ґрунті або на насіннєвому матеріалі, що робить його вкрай небезпечним.

Розвиток бактеріальної плямистості безпосередньо залежить від показників вологості та наявності крапельної вологи на поверхні рослин.

Сприятливим температурним режимом для інтенсивного поширення Pseudomonas cichorii є діапазон від +20°C до +28°C.

Часті дощі, тумани, рясна роса та штучне дощування створюють ідеальні умови для того, щоб бактерії проникли в тканини через продихи.

Густі посіви або закритий ґрунт з поганою циркуляцією повітря створюють мікроклімат, що сприяє стрімкому розвитку епіфітотій.

Будь-які пошкодження листкової поверхні комахами-шкідниками або сільськогосподарською технікою суттєво полегшують шлях збудника всередину рослини.

Шкідливість захворювання полягає у зниженні асиміляційної поверхні листя, що зупиняє ріст та розвиток культур і зменшує загальний урожай.

Для коренеплідних рослин це означає погіршення формування товарної маси, а для листових культур — повну втрату якості продукції.

У декоративному садівництві ураження гвоздики чи пуансеттії робить товар неконкурентоспроможним через незадовільний зовнішній вигляд.

Бактеріальна плямистість часто відкриває «ворота» для інших патогенів, що спричиняють гниття коренеплодів під час тривалого зберігання.

У критичних випадках хвороба може спричинити втрату 50-80% врожаю, особливо за сприятливих для розвитку патогену погодних умов.

Основним заходом боротьби є використання якісного насіння та дотримання просторової ізоляції між полями різних культур.

Дотримання сівозміни, що виключає посів вразливих культур на одному полі протягом 3-4 років, суттєво зменшує інфекційний фон у ґрунті.

Важливо своєчасно проводити боротьбу зі шкідниками, оскільки вони є головними переносниками бактеріальної інфекції та авторами механічних травм.

Використання фунгіцидів та бактерицидів на основі міді допомагає стримувати поширення патогену на початкових етапах виявлення хвороби.

Для профілактики в теплицях варто забезпечити хорошу вентиляцію, знизити вологість повітря та уникати поливу рослин «методом дощування».