Аскохітоз

Первинні симптоми аскохітозу проявляються у вигляді плям різної форми — від округлих до неправильних, здебільшого коричневого або бурого кольору, що з часом світлішають у центрі.

Особливою ознакою є чітка темна облямівка навколо некротичних плям, яка відділяє хворі тканини від здорових. Це допомагає відрізнити аскохітоз від інших плямистостей.

На стеблах хвороба часто прогресує у формі подовжених виразок. Це призводить до надлому стебла, в'янення рослини та затримки росту, що особливо помітно на нуті та бобових.

При ураженні генеративних органів, зокрема бобів та насіння, на них утворюються чіткі вдавлені плями. Поверхня насіння стає тьмяною, на ній розвивається грибниця, що знижує якість посівного матеріалу.

У разі високої вологості на уражених місцях можна помітити масове утворення дрібних пікнід гриба, які виглядають як чорні цятки на фоні некрозу.

Аскохітоз — це поширене інфекційне захворювання рослин, збудниками якого є недосконалі гриби роду Ascochyta. Ці мікроорганізми вражають як наземні органи рослин, так і кореневу систему в певних умовах.

Гриб утворює пікніди — спеціальні структури, де формуються конідії (спори). Саме за наявністю цих дрібних темних точок на уражених ділянках можна точно ідентифікувати збудника хвороби.

До кола рослин-господарів входять численні сільськогосподарські та декоративні види. Зокрема, хвороба вражає нут, арахіс, коноплі посівні, арбузи, спаржу, а також кавові дерева — арабіку та конголезький кофе.

Інфекція здатна тривалий час зберігатися в ґрунті, на рослинних рештках та безпосередньо всередині насіннєвого матеріалу, що значно ускладнює контроль за її поширенням на великих площах.

Патоген поширюється за допомогою дощових крапель, вітру, через заражене насіння, а також під час догляду за посівами за допомогою інструментів та сільськогосподарської техніки.

Розвиток аскохітозу нерозривно пов'язаний з підвищеною вологістю повітря та ґрунту. Найбільш сприятливими є умови, коли вологість перевищує 85%, а температура становить від 18 до 25 °C.

Тривалі опади в період активного росту рослин стають пусковим механізмом для епіфітотії, оскільки краплі води розносять спори гриба на здорові листки та сусідні рослини.

Порушення густоти посіву призводить до утворення мікроклімату з поганою вентиляцією, що створює ідеальні умови для проростання спор гриба та його швидкого проникнення в тканини.

Використання зараженого насіння при посіві автоматично створює вогнище інфекції, яке з перших днів сходів починає впливати на здорові рослини в посіві.

Надмірне азотне живлення, що призводить до інтенсивного росту вегетативної маси без відповідного зміцнення клітинних стінок, також сприяє швидшому розвитку патогена.

Аскохітоз завдає значної шкоди врожайності, зменшуючи фотосинтетичну активність листків. Це веде до виснаження рослин та недобору біомаси, що критично для технічних та зернових культур.

Пошкодження стебел знижує стійкість до полегання, що ускладнює збір врожаю механізованим способом і призводить до додаткових втрат зерна на полі.

Втрата якості насіння при ураженні аскохітозом робить його непридатним для тривалого зберігання та посіву, оскільки заражені насінини мають низьку енергію проростання.

При масовому ураженні плодів та бобів можлива повна втрата комерційної цінності врожаю, оскільки продукція втрачає товарний вигляд та стає непридатною для переробки.

Загальна шкода від хвороби проявляється у вигляді зниження рентабельності виробництва через витрати на фунгіциди та низьку врожайність з інфікованих ділянок.

Ефективний контроль починається з використання оздоровленого насіння. Протруювання посівного матеріалу якісними фунгіцидами дозволяє ліквідувати внутрішню та зовнішню інфекцію до початку вегетації.

Дотримання сівозміни є критично важливим, оскільки повернення культури на те саме поле раніше, ніж через 3 роки, сприяє накопиченню збудника в ґрунті.

Глибока оранка після збору врожаю з ретельним перевертанням пласта забезпечує швидке розкладання заражених решток, які є головним джерелом збереження гриба.

Обприскування посівів фунгіцидами системної дії при перших ознаках хвороби суттєво обмежує розвиток інфекції та дозволяє зберегти більшу частину врожаю.

• Використання стійких сортів.
• Оптимальні терміни посіву для уникнення періодів високої вологості.
• Збалансоване мінеральне живлення для підвищення резистентності.