Артонієві гриби

Артонієві гриби (Arthoniomycetes) є класом грибів, що найчастіше виступають як складові лишайників на поверхні кори деревних культур. Основною ознакою їх наявності є поява плям, наростів або специфічного нальоту на штамбах та скелетних гілках.

Зовні ураження виглядають як пласкі, сухі або злегка випуклі утворення, що можуть мати сірий, білуватий або жовтуватий колір. Вони не викликають гниття тканин безпосередньо, проте суттєво змінюють зовнішній вигляд кори рослини.

При детальному огляді можна виявити плодові тіла — апотеції, які мають вигляд дрібних чорних штрихів або крапок, вбудованих у талом лишайника. З часом такі утворення можуть покривати значні площі стовбура, створюючи щільну кірку.

Рослини, що уражені цими грибами, часто виглядають ослабленими, а їхня кора стає менш еластичною. Важливо відрізняти ці поверхневі утворення від глибоких некрозів, спричинених небезпечними паразитичними патогенами.

У садах, де відсутній належний догляд, такі гриби можуть розростатися протягом багатьох років, поступово захоплюючи нові ділянки, що є сигналом про зниження загального імунітету насаджень.

Збудниками цього процесу є представники класу Arthoniomycetes, що належать до відділу Аскомікотових грибів. Це симбіотичні організми, більшість з яких взаємодіє з водоростями для утворення лишайникового талому.

Біологічна особливість цього класу полягає у специфічному типі плодоношення — апотеціях, які часто мають видовжену форму. Це ключова морфологічна ознака, що дозволяє виділити їх серед інших видів грибів на корі.

Більшість видів цього класу ведуть сапротрофний або епіфітний спосіб життя, використовуючи кору дерев виключно як субстрат для кріплення. Вони не мають апарату для проникнення в живі тканини, що відрізняє їх від активних паразитів.

Спори гриба поширюються вітром, водою або комахами, осідаючи на вологій поверхні кори. За наявності сприятливих умов вони проростають, утворюючи нові колонії, які з часом стають помітними наростами.

Наукове значення цих грибів в агрономії полягає у їхній ролі як біоіндикаторів стану навколишнього середовища, що вказують на надмірну вологість та застій повітря у кронах дерев.

Основним фактором, що сприяє розвитку артонієвих грибів, є висока вологість повітря та недостатня освітленість крони. Вони активно розвиваються в садах, де дерева посаджені занадто щільно.

Загущені крони створюють мікроклімат із уповільненим рухом повітря, що ідеально підходить для підтримки необхідного рівня гідратації талому. Відсутність регулярної обрізки є прямим стимулом для їхнього поширення.

Наявність старої, відмерлої кори з тріщинами створює сприятливий рельєф для закріплення спор. Гриби часто заселяють саме ті ділянки, де поверхня кори довго залишається вологою після опадів чи ранкових туманів.

Відсутність санітарної гігієни та застосування неправильних методів поливу (дощування, при якому вода потрапляє на штамби) можуть провокувати прискорений розвиток колоній лишайників.

В екологічно чистих зонах з високою вологістю розвиток багатьох видів грибів є інтенсивним, проте артонієві гриби виявляють високу адаптивність до різних кліматичних умов саду.

Шкодочинність артонієвих грибів для дерев вважається мінімальною, оскільки вони не живляться соками рослини. Проте їхнє масове поширення негативно впливає на загальний фізіологічний стан дерева.

Щільний шар лишайника перекриває пори в корі, що утруднює природне дихання дерева та сповільнює газообмін. Це створює додатковий стрес, особливо в періоди посухи або в стані спокою.

У місцях скупчення грибів часто створюються «сховища» для шкідників саду, таких як щитівки, павутинні кліщі або личинки шкідників. Таким чином, вони виступають непрямим фактором підвищення інфекційного фону.

Візуальне ураження кори знижує естетичну цінність дерев та ускладнює моніторинг ранніх стадій інших, небезпечних хвороб, які можуть ховатися під шаром лишайника.

Велика кількість грибів на дереві часто сигналізує садівникові про те, що рослина потребує оздоровлення, омолоджувальної обрізки та покращення рівня агротехнічного догляду.

Найкращим методом контролю є регулярна санітарна та омолоджувальна обрізка, яка забезпечує якісне провітрювання та освітлення всіх частин дерева, запобігаючи застою вологи.

Механічне очищення стовбурів від старої кори та наростів лишайника за допомогою металевих щіток дозволяє ефективно видалити колонії, не пошкоджуючи живі тканини дерева.

Після механічного очищення доцільно проводити побілку штамбів вапняним розчином із додаванням мідного купоросу для дезінфекції та запобігання повторному зараженню.

• Проведення щорічної обрізки крон.
• Забезпечення правильного режиму поливу.
• Своєчасна дезінфекція пошкоджень кори.
• Підтримка імунітету дерев добривами.

У випадках сильного ураження допустиме застосування фунгіцидів на основі міді на початку весни до розпускання бруньок, що дозволяє знизити популяцію спор грибів у саду.