Ковалик сивий

Ковалик сивий (лат. Melanotus senilis) — це жук із родини Ковалики (Elateridae). Доросла особина має видовжене тіло довжиною до 20 мм, яке забарвлене у темно-бурий або чорний колір.

Поверхня жука вкрита густими сірими волосками, що і дало назву виду. Передньоспинка помітно випукла, а на надкрилах добре видно поздовжні борозенки.

Личинки, відомі як дротяники, мають характерний циліндричний вигляд та дуже тверді покриви тіла. Колір личинки жовтуватий або світло-коричневий.

Голова личинки оснащена потужним ротовим апаратом, пристосованим до перегризання твердих рослинних тканин. Ноги короткі, але дуже міцні, що сприяє швидкому пересуванню у ґрунті.

Як і всі представники родини, імаго здатні до стрибків: при спробі перевернути жука він видає характерне клацання, підстрибуючи вгору.

Основну загрозу врожаю становлять личинки, які живуть у ґрунті та ведуть прихований спосіб життя. Вони є багатоїдними шкідниками і завдають шкоди багатьом культурам.

Найбільше страждають посіви зернових: пшениці, кукурудзи та вівса. Дротяники знищують висіяне насіння, виїдаючи зародок, що спричиняє зрідженість посівів.

Личинки також пошкоджують коріння молодих рослин та нижню частину стебла. Внаслідок цього рослини в’януть і гинуть, що призводить до значних втрат густоти стояння.

Для картоплі шкідник є особливо небезпечним, оскільки личинки прогризають ходи в бульбах. Це псує товарний вигляд та сприяє розвитку гнилей.

Цукровий буряк також потерпає від ковалика сивого — пошкодження коренеплодів у період їхнього формування знижує загальний вихід цукру з урожаю.

Розвиток одного покоління ковалика сивого триває від 3 до 4 років, залежно від умов навколишнього середовища та вологості ґрунту.

Зимують і личинки, і дорослі жуки в ґрунті на різній глибині. Навесні, коли температура ґрунту піднімається до 10-12°C, шкідники активізуються і переходять у верхні шари.

Літ імаго починається наприкінці весни. Після спарювання самиці відкладають яйця безпосередньо у вологий ґрунт, зазвичай у місцях з рослинністю.

Личинки першого віку живляться гумусом, проте вже з другого року стають активними фітофагами, пошкоджуючи коріння сільськогосподарських культур.

Заляльковування відбувається у літній період у земляних колисочках. Після виходу з лялечки жук залишається зимувати у ґрунті до наступного року.

Ознакою ураження поля є виникнення окремих плям, де сходи рослин виглядають пригніченими, жовтіють або передчасно засихають без видимих на те причин.

Під час викопування хворих рослин у зоні кореневої системи зазвичай вдається виявити самих личинок дротяника.

Якщо пошкоджено коренеплоди або бульби, на них можна побачити чіткі, досить глибокі циліндричні отвори, за якими легко ідентифікувати шкідника.

Моніторинг чисельності можна проводити за допомогою харчових приманок (картопля, морква), які закопують у ґрунт на невелику глибину.

• Осередки відмирання сходів.
• Пошкодження кореневої шийки рослин.
• Виїдання насіння в рядках.
• Ходи в коренеплодах картоплі та буряку.

Боротьба з коваликом сивим базується на поєднанні правильної агротехніки та хімічних препаратів для обробки посівного матеріалу.

Глибока оранка восени є критично важливою, оскільки вона руйнує місця зимівлі личинок та робить їх вразливими до природних ворогів.

Правильна сівозміна, зокрема введення у план посівів бобових культур, допомагає зменшити накопичення дротяника в ґрунті.

Протруювання насіння інсектицидами системної дії є найбільш ефективним способом захисту проростків від пошкоджень у початкові фази росту.

За високої щільності шкідника на полі доцільно застосовувати внесення ґрунтових інсектицидів у рядок під час посівних робіт для створення захисної зони.