Ковалик видовмій (Щелкун видовмій)

Дорослий жук ковалика видовмілого має подовжене тіло довжиною 12–18 мм, забарвлене в темно-коричневий або майже чорний колір із металевим відливом.

Тіло жука вкрите дрібними волосками, а характерною рисою є здатність різко підстрибувати з характерним звуком, коли комаха опиняється на спині.

Личинки, які відомі як дротяники, мають тверді, циліндричні тіла жовтого або коричневого кольору, що дуже нагадують шматочки дроту, звідки й пішла назва.

Цей вид характеризується тривалим циклом розвитку, під час якого личинки живуть виключно в ґрунті, живлячись корінням або насінням рослин.

Дорослі особини ведуть прихований спосіб життя, активізуючись у вечірній час або в умовах підвищеної вологості ґрунтового покриву.

Ковалик видовмій є надзвичайно небезпечним багатоїдним шкідником, що завдає шкоди посівам кукурудзи, зернових колосових, цукрового буряка та картоплі.

Личинки перегризають корінці, підземні частини стебел та виїдають зародки насіння, що призводить до повного випадіння рослин на полях.

Особливо великих збитків завдають дротяники на ранніх фазах росту культур, коли молоді проростки ще не мають достатньої регенераційної здатності.

Підземні ходи, що залишають личинки, стають сприятливим середовищем для розвитку грибкових та бактеріальних інфекцій, що додатково погіршує стан врожаю.

При високій чисельності шкідника на одному квадратному метрі ґрунту пошкодження може стати критичним, вимагаючи негайних заходів з пересіву або обробки.

Весняна активність імаго починається після прогрівання верхнього шару ґрунту до 10–12 градусів тепла, що зазвичай припадає на квітень або травень.

Самки відкладають яйця в ґрунт поблизу скупчень бур’янів або в місцях з високою вологістю, що забезпечує майбутнім личинкам необхідні умови для виживання.

Найбільшу шкоду личинки завдають навесні, коли вони активно пересуваються у верхніх шарах ґрунту в пошуках свіжих проростків для живлення.

Літня спека змушує личинок мігрувати на глибину, проте при випаданні опадів вони знову повертаються до кореневої зони рослин для інтенсивного харчування.

Зимують личинки різних віків у ґрунті на значній глибині, де вони витримують низькі температури до настання весняного періоду активності.

Візуальним сигналом ураження є нерівномірність сходів, наявність відмерлих або в’янучих рослин, що розташовані хаотичними групами на площі посіву.

При проведенні розкопок навколо хворих рослин можна помітити наявність характерних жовтуватих личинок, які міцно тримаються в ґрунті чи тканинах рослин.

Ушкоджені насінини в ґрунті виглядають виїденими зсередини, при цьому оболонка часто залишається неушкодженою, що свідчить про діяльність дротяника.

Підвищена кількість бур’янів, таких як пирій, на полі є прямим індикатором ризику розмноження цього виду ковалика в наступні роки.

Під час збору врожаю коренеплодів можна побачити наскрізні отвори, що знижує товарну якість продукції та її лежкість під час зберігання.

Основним методом запобігання поширенню є дотримання сівозміни, де виключається вирощування чутливих культур після стерньових попередників або багаторічних трав.

Глибокий зяблевий обробіток ґрунту є ключовим механічним заходом, що дозволяє знизити чисельність популяції через механічне пошкодження личинок.

Контроль забур'яненості посівів, особливо кореневищними бур'янами, суттєво обмежує кормову базу шкідника та знижує його щільність на полі.

Для хімічного захисту застосовують протруєння посівного матеріалу системними інсектицидами, що забезпечує тривалий захисний ефект на початкових етапах розвитку.

• Застосування внесення гранульованих інсектицидів у рядок під час сівби в умовах високого інфекційного фону.
• Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів для зниження чисельності дротяника в ґрунті.