Ковалик-аностирус

Ковалики роду Anostirus належать до родини Elateridae. Імаго мають видовжене тіло від 8 до 15 мм, забарвлене в темні кольори, від бурого до чорного.

Личинки цього шкідника відомі як дротяники. Вони мають щільні хітинізовані покриви, циліндричну форму та жовтувато-коричневий колір, що нагадує дріт.

Життєвий цикл розвитку ковалика тривалий і займає кілька років, залежно від умов навколишнього середовища, зокрема вологості та температури ґрунту.

Характерною ознакою жуків є здатність різко підстрибувати з характерним звуком, коли вони опиняються на спині, що допомагає їм уникати ворогів.

У розвитку ковалика виділяють чотири стадії: яйце, личинка (дротяник), лялечка та імаго. Найбільшої шкоди агрокультурам завдає саме стадія личинки.

Ковалик-аностирус є багатоїдним шкідником. Його личинки пошкоджують насіння, коріння та підземні частини стебел практично всіх культурних рослин.

Особливо небезпечні ці шкідники для зернових культур, кукурудзи та картоплі, де вони проїдають ходи в бульбах та кореневищах, знижуючи якість врожаю.

Пошкоджені сходи часто випадають або сильно відстають у рості. Якщо провочник пошкоджує точку росту, рослина гине, що призводить до значної розрідженості посівів.

Шкодочинність зростає на полях з високим рівнем бур'янів, де личинки знаходять сприятливі умови для виживання в період між вирощуванням основних культур.

Зниження енергії проростання насіння через пошкодження часто призводить до того, що аграрії вимушені проводити пересів площ, що тягне за собою збитки.

Масовий виліт жуків відбувається навесні, з початком прогрівання ґрунту до десяти градусів тепла. Активність імаго триває до середини літа.

Відкладання яєць самками відбувається в ґрунт, переважно в місцях з підвищеною вологістю, де є сприятливі умови для розвитку молодих личинок.

Личинки дротяника здатні до вертикальних міграцій у ґрунті. Навесні вони піднімаються до кореневої зони, а під час спеки заглиблюються в нижні шари.

Зимують як жуки, так і личинки різних вікових груп. Це забезпечує стабільність популяції шкідника на одному полі протягом тривалого часу.

Окуклення відбувається переважно в кінці літа. Дорослі особини, що сформувалися, часто залишаються зимувати в ґрунті до настання наступної весни.

Першими ознаками ураження є пожовтіння та в'янення рослин без видимих причин на поверхні. При витягуванні з ґрунту корінь часто виявляється підточеним.

У посівах спостерігається нерівномірність сходів та наявність пустих ділянок. Рослини на таких ділянках легко виймаються із землі через пошкодження кореневої системи.

Присутність шкідника можна діагностувати через проведення ґрунтових розкопок, під час яких виявляють личинок в орному шарі ґрунту.

Використання пасток із приманкою (змочене зерно або шматочки картоплі) допомагає визначити чисельність провочника на полі перед початком весняно-польових робіт.

Наявність багаторічних кореневищних бур'янів на полі є непрямим індикатором того, що популяція ковалика-аностируса може бути досить високою.

Для зменшення кількості шкідників проводять глибоку оранку, що сприяє знищенню личинок механічним шляхом або за рахунок дії птахів та морозів.

Сівозміна є основним методом обмеження чисельності. Чергування культур, які не люблять дротяники, із чутливими до них, дозволяє знизити рівень ураження.

Протруювання насіннєвого матеріалу інсектицидами перед посівом залишається найнадійнішим способом захисту проростків від пошкоджень.

Застосування мінеральних добрив з високим вмістом азоту може стимулювати швидкий розвиток кореневої системи, що дещо знижує загальний вплив пошкоджень.

• Регулярне знищення бур'янів
• Вапнування кислих ґрунтів
• Застосування ґрунтових інсектицидів