Ковалик Alaus prosectus

Жук Alaus prosectus належить до родини коваликів (Elateridae). Це великі комахи, які мають здатність здійснювати стрибки, видаючи характерний звук, за що і отримали свою назву.

Зовнішньо імаго виглядає як видовжений жук із темним забарвленням. На переднеспинці чітко помітні дві плями-«очі», які є захисним механізмом від хижаків.

Личинки, відомі під назвою дротяники, мають тверді, блискучі покриви, забарвлені у кольори від жовтого до темно-бурого. Вони дуже рухливі у ґрунтовому середовищі.

Цей вид адаптований до життя в умовах як лісових масивів, так і окультурених територій, що робить його потенційно небезпечним для сільського господарства.

Виявлення комах здійснюється за допомогою візуального огляду або використання феромонних пасток, хоча личинки виявляються переважно під час обробітку ґрунту.

Личинки Alaus prosectus є поліфагами, тобто вони живляться різними частинами рослин, проте найбільше пошкоджують кореневу систему сільськогосподарських культур.

Вони завдають значної шкоди коренеплодам (картоплі, моркві, бурякам), прогризаючи в них глибокі ходи. Це призводить до втрати товарного вигляду та псування продукції.

Молоді рослини зернових культур часто гинуть через те, що дротяники перегризають їхні молоді корінці та пошкоджують вузол кущіння під час активного росту.

Пошкодження коренів садивного матеріалу дерев та чагарників у розсадниках створює умови для розвитку гнилей, що призводить до відставання у розвитку та загибелі.

Шкодочинність особливо висока на полях, які протягом тривалого часу перебували під задернінням або межують із лісовими насадженнями, де накопичується популяція.

Цикл розвитку ковалика триває кілька років, протягом яких личинка постійно знаходиться в ґрунті, завдаючи шкоди протягом усього вегетаційного періоду.

Дорослі жуки виходять на поверхню у травні та червні. У цей час відбувається активне спарювання, після чого самиці відкладають яйця у вологі ділянки ґрунту.

Личинки найактивніші у весняний період, коли ґрунт добре зволожений. Влітку, при висиханні верхніх шарів землі, вони переміщуються в нижні горизонти.

Восени активність личинок знову зростає, оскільки вони готуються до зими та інтенсивно накопичують поживні речовини, пошкоджуючи корені озимих культур.

Зимують як дорослі жуки у верхніх шарах ґрунту або під рослинними рештками, так і личинки різних вікових груп, що забезпечує безперервність циклу.

Першим симптомом зараження посівів є поява вогнищ зів'ялих рослин, що часто виглядає як «залисини» на полі під час посушливих періодів.

При видобуванні уражених рослин або плодів на них чітко видно отвори та ходи, пророблені личинками. Часто всередині таких ходів можна знайти самого дротяника.

У посівах кукурудзи пошкоджені рослини мають вигляд пригнічених, жовтіють, а при спробі витягнути їх з ґрунту вони легко виходять через пошкоджену кореневу систему.

Наявність дорослих жуків Alaus prosectus на полях або навколишніх чагарниках у період їхнього вильоту свідчить про високу ймовірність майбутнього розмноження.

Повторюваність пошкоджень на одному і тому самому місці протягом декількох років вказує на постійне заселення ділянки цим видом коваликів.

Основна стратегія боротьби базується на створенні умов, несприятливих для розвитку дротяників, та мінімізації їхньої чисельності агротехнічними методами.

Глибока зяблева оранка є одним із найефективніших заходів, оскільки вона руйнує середовище проживання личинок та виносить їх на поверхню для знищення.

Використання сівозміни із застосуванням культур, що відлякують шкідників, таких як бобові або гірчиця, допомагає зменшити щільність популяції на полі.

Внесення інсектицидів у ґрунт під час посіву дозволяє захистити молоді рослини від пошкодження у найбільш вразливий період їхнього розвитку.

• Регулярне знищення бур'янів, особливо пирію, що слугує кормом для личинок.
• Застосування вапнування ґрунту для нейтралізації кислотності.
• Використання обробки насіння системними інсектицидами.