Трубкокрут блискучий

Трубкокрут блискучий (лат. Rhynchites fulgidus) — комаха родини довгоносиків (Curculionidae), яка є небезпечним шкідником плодових дерев.

Дорослий жук має довжину 4-6 мм. Його тіло вкрите хітином з яскравим металевим зеленим або золотистим відливом, що робить його помітним у кроні дерева.

Голова комахи витягнута в довгу трубку (рострум), яка пристосована для проколювання тканин рослин, що є характерною ознакою всіх представників цього сімейства.

Личинки безногі, білого кольору, з чітко вираженою бурою головною капсулою, ведуть прихований спосіб життя всередині плодів або пагонів.

Життєвий цикл включає повне перетворення, причому основна шкода завдається як дорослими особинами, так і личинками в різні періоди розвитку дерева.

Шкідник пошкоджує переважно кісточкові та зерняткові породи: яблуні, груші, сливи, вишні та черешні, завдаючи значної шкоди врожаю.

Дорослі жуки навесні виїдають бруньки, що розпускаються, молоді листки та квітки, що призводить до загального ослаблення дерева.

Самки пошкоджують зав’язь плодів, вигризаючи в ній отвори для відкладання яєць, через що майбутні плоди деформуються та передчасно обпадають.

Личинки, що вилуплюються всередині плода, виїдають його м’якоть та насіння, роблячи плоди непридатними для вживання та зберігання.

Висока чисельність популяції трубкокрута може призвести до втрати значної частини врожаю, особливо в молодих садах з обмеженою кількістю плодів.

Активність імаго починається рано навесні, коли середньодобова температура повітря стає вищою за 10°C, що зазвичай припадає на період набухання бруньок.

Найбільша активність жуків спостерігається у травні, коли відбувається період інтенсивного живлення, спарювання та відкладання яєць на зав’язі.

Розвиток личинки всередині плоду триває від двох до чотирьох тижнів, залежно від погодних умов та стану ураженого плоду.

Після завершення живлення личинки покидають плід і заглиблюються в ґрунт на глибину до 10-15 см для подальшого заляльковування.

Зимують переважно дорослі жуки у верхньому шарі ґрунту, під опалим листям або в тріщинах кори, чекаючи на новий вегетаційний період.

Першими ознаками зараження є поява дрібних отворів на молодих листках та бруньках, які згодом перетворюються на наскрізні «дірки».

Зав’язь, у яку було відкладено яйце, часто темніє, деформується, зупиняється в рості і з часом масово обпадає на землю.

Характерною ознакою є в’янення та засихання окремих пагонів через підгризання їхньої основи або черешків листків самками під час яйцекладки.

При розрізі опалих плодів можна виявити ходи, пророблені личинкою, та саму личинку, яка харчується внутрішніми тканинами плоду.

Наявність жуків можна зафіксувати шляхом візуального огляду, оскільки при найменшій небезпеці вони падають з гілок, намагаючись сховатися в траві.

Боротьба з трубкокрутом починається з ранньої весни: механічний збір жуків шляхом струшування на підстилку у ранковий час, доки вони мляві.

Важливим заходом є регулярний збір падалиці — це перериває цикл розвитку шкідника та не дає личинкам потрапити до ґрунту.

Осіння перекопка пристовбурних кіл порушує умови зимівлі шкідників, виносить їх на поверхню, де вони гинуть від морозів або поїдаються птахами.

Застосування інсектицидів дозволено в період масового виходу жуків (перед цвітінням та одразу після нього) з дотриманням термінів очікування.

Використання ловчих поясів на стовбурах дерев може дещо обмежити пересування комах, проте цей метод потребує поєднання з іншими засобами захисту.