Трубкокрут грушевий

Трубкокрут грушевий (лат. Haplorhynchites coeruleus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини трубкокрутів (Rhynchitidae). Це невелика комаха, що сягає довжини 3–4 мм і має яскравий синьо-зелений металевий відлив.

Морфологічною особливістю імаго є видовжена головотрубка, яка дозволяє жуку проникати в глибину тканин рослин при живленні та відкладанні яєць. Тіло вкрите дрібними волосками.

Личинка шкідника характеризується серпоподібною формою, відсутністю ніг та наявністю темної капсули голови. Вона веде прихований спосіб життя всередині пошкоджених органів рослин.

Лялечка розвивається у ґрунті, де проходить процес метаморфозу. Весь життєвий цикл комахи тісно пов'язаний як із кроною дерева, так і з ґрунтовим покривом під ним.

Зимують переважно імаго у верхніх шарах ґрунту або серед рослинних решток, що дає змогу жукам швидко з'являтися навесні при першому прогріванні повітря.

Трубкокрут завдає значної шкоди грушам, яблуням, айві та іншим плодовим породам. Шкідливість проявляється як на вегетативних частинах дерева, так і на майбутньому врожаї.

Навесні дорослі особини вигризають отвори в бруньках, що перешкоджає їх нормальному розпусканню та розвитку листя. Це призводить до ослаблення імунної системи плодових культур.

Найбільшої шкоди завдається під час цвітіння, коли жуки пошкоджують плодоніжки. Після відкладання яєць самка перегризає тканини пагона, що викликає його швидке в'янення та відмирання.

Личинки всередині в'янучих пагонів живляться їхніми тканинами, остаточно знищуючи приріст поточного року та знижуючи загальну продуктивність дерев у саду.

У розплідниках пошкодження трубкокрутом може призвести до викривлення штамбів молодих саджанців та їхньої загибелі, що завдає відчутних економічних збитків господарствам.

Початок активності шкідника збігається з фазою розпускання бруньок. Комахи виходять із зимових схованок, коли середньодобова температура перевищує позначку у 10 градусів за Цельсієм.

Період яйцекладки триває протягом травня та червня, коли пагони стають достатньо ніжними для того, щоб самка могла їх пошкодити та відкласти всередину яйця.

Літній період характеризується розвитком личинок. Вони активно живляться всередині відмерлих частин рослин, після чого переходять у ґрунт для подальшого окукливания.

У другій половині літа нове покоління жуків може продовжувати живлення на листі, проте їхня активність значно менша за весняну, оскільки рослини вже зміцніли.

Підготовка до зимівлі починається восени. Комахи шукають захищені місця в ґрунті, прикореневій зоні або під шаром опалого листя, де вони перебувають у стані анабіозу.

Первинною ознакою наявності шкідника є дрібні виїдені отвори на листках, що з'являються відразу після початку вегетації навесні.

Найбільш помітний симптом — масове в'янення та чорніння молодих верхівок пагонів, які звисають вниз, наче поламані, але утримуються на дереві завдяки епідермісу.

При огляді таких пагонів можна помітити місце проколу, зроблене трубкокрутом, та наявність дрібних екскрементів у місцях пошкоджень тканин рослин.

Опалі в'янучі пагони під кроною дерева є прямим свідченням діяльності личинок, які завершують свій розвиток та готуються до переходу в ґрунт.

Зниження приросту та деформація крони молодих дерев у саду є наслідком накопичення популяції шкідника протягом кількох сезонів при відсутності належного догляду.

Основним агротехнічним заходом є систематичне збирання та спалювання опалих пагонів, що містять личинки, до того, як вони покинуть рослинні рештки та підуть у ґрунт.

Глибоке розпушування та перекопування пристовбурних кіл восени дозволяє винести лялечок на поверхню, де вони гинуть від впливу низьких температур або природних ворогів.

Для хімічного захисту використовують інсектициди системної дії у період до та після цвітіння дерев, дотримуючись суворих правил безпеки та термінів очікування.

На невеликих ділянках ефективним є метод струшування жуків на підстилку в ранкові години, коли комахи менш активні через прохолодне повітря.

Застосування феромонних пасток дозволяє відстежувати чисельність шкідників та своєчасно приймати рішення про необхідність проведення захисних обробок саду.