Трубкокрут виноградний малий

Трубкокрут виноградний малий є дрібним жуком із родини букаркових (Attelabidae), розміри якого коливаються в межах 2–3 міліметрів. Його тіло має темне забарвлення з характерним металевим блиском, що робить його малопомітним на листі.

Морфологічно жук має витягнуту голову, перетворену на головотрубку, яка дозволяє йому проколювати тканини рослин. Поверхня тіла вкрита дрібними пунктирами та має рідке опушення.

Личинки шкідника виглядають як безногі, зігнуті тіла білого або жовтуватого відтінку з темною голівкою. Вони ведуть прихований спосіб життя всередині скрученого листя.

Лялечки зазвичай розвиваються у ґрунті, де вони проходять стадію перетворення на дорослу особину. Дорослі жуки можуть зимувати під шаром опалого листя або в поверхневому шарі ґрунту.

Виявити жука складно через його схильність до імітації смерті при небезпеці та малий розмір, тому виявлення частіше базується на оцінці пошкоджень листя.

Цей шкідник спеціалізується на винограді, пошкоджуючи як дорослі кущі, так і саджанці. Основну шкоду наносять імаго, і личинки, що живляться тканинами рослин.

Дорослі особини об’їдають молоді листки та бруньки, що призводить до появи наскрізних отворів та сповільнення росту пагонів винограду.

Найбільш небезпечним є процес відкладання яєць, коли самка надкушує черешок листа, викликаючи його в’янення та згортання в щільну трубку, де згодом розвивається личинка.

Личинки, що перебувають всередині скрученого листка, виїдають його м’які тканини, перетворюючи лист на нежиттєздатний фрагмент, що згодом відмирає та опадає.

Масове пошкодження листкового апарату призводить до значного зниження енергії куща, що негативно позначається на визріванні лози та накопиченні цукрів у ягодах.

Вихід дорослих жуків із місць зимівлі зазвичай збігається з початком вегетації винограду — фазою набрякання та розпускання бруньок навесні.

Найбільш інтенсивний період активності припадає на кінець весни, коли температура повітря сприяє спарюванню та відкладанню яєць на листя.

Розвиток личинок відбувається влітку, після чого вони занурюються у ґрунт для проходження стадії лялечки. У південних регіонах можлива поява двох поколінь шкідника протягом сезону.

Восени частина молодих жуків залишається на зимівлю, готуючись до зниження температури у ґрунтових укриттях або під рослинними залишками.

Погодні умови весни, зокрема чергування тепла і вологи, прямо впливають на швидкість заселення виноградника цим шкідником.

Візуальною ознакою ураження є скручене листя на кінцях молодих пагонів, яке часто нагадує форму невеликої сигари або трубочки.

Пошкоджені листки мають змінений вигляд, вони в’януть, чорніють або засихають через порушення провідності черешків.

• Поява отворів на молодих листках до моменту їх згортання.
• Характерні згортки листя («сигари»), що висять на пагонах.
• Пожовтіння та передчасне опадання листкової маси.
• Наявність екскрементів всередині розгорнутого листа.

Оцінка стану рослини дозволяє вчасно виявити вогнища розмноження трубкокрута та вжити необхідних заходів.

Одним із найефективніших методів є ручне збирання та спалювання скрученого листя, у якому знаходяться личинки, що запобігає їх переходу у ґрунт.

Глибоке розпушування ґрунту в міжряддях та під кущами допомагає знищити лялечки та зменшити популяцію шкідників, що готуються до зимівлі.

Підтримання чистоти виноградника від бур’янів та рослинного опаду значно зменшує кількість сприятливих місць для укриття дорослих особин.

Застосування інсектицидних засобів доцільне у період масового виходу жуків, якщо чисельність шкідника перевищує економічний поріг шкодочинності.

Інтегрований захист передбачає поєднання агротехнічних заходів із використанням біологічних препаратів для зменшення хімічного навантаження на врожай.