Ложнослоник брахітарус

Брахітарус (Brachytarsus) — це рід комах із родини ложнослоників (Anthribidae), які мають специфічні морфологічні особливості будови тіла.

Дорослий жук відрізняється коротким хоботком, що відрізняє його від класичних довгоносиків, а також наявністю густого волосяного покриву.

Личинки цього шкідника мають біле забарвлення та вигнуту форму тіла, вони розвиваються приховано, що ускладнює їх раннє виявлення на полі.

Вусики комах мають характерну булавоподібну форму, що є ключовим показником при визначенні видової належності за допомогою лупи.

Біологія роду тісно пов'язана не лише з вищими рослинами, а й з розвитком грибних утворень, які можуть слугувати додатковим джерелом живлення.

Шкідник завдає шкоди зерновим культурам, виїдаючи тканини стебел або пошкоджуючи зернівки, що знижує загальну енергію проростання насіння.

Заселення посівів часто відбувається на фоні ослаблених рослин, що вже постраждали від погодних умов або інших хвороб зернових.

У місцях пошкоджень часто розвиваються вторинні грибкові інфекції, які додатково пригнічують ріст та розвиток сільськогосподарських культур.

Масове розмноження брахітаруса здатне знизити врожайність окремих ділянок поля на значний відсоток, що потребує негайної реакції агронома.

Пошкодження, завдані личинками в період дозрівання зерна, погіршують якісні характеристики продукції, роблячи її непридатною для тривалого зберігання.

Період активності імаго розпочинається навесні, коли температура ґрунту та повітря стає сприятливою для виходу комах із місць зимівлі.

Найбільш небезпечним є період цвітіння та наливу зерна, оскільки в цей час відбувається активне харчування та відкладання яєць шкідником.

Влітку спостерігається інтенсивне розмноження, при якому шкідники швидко переміщуються по полю, розширюючи зону свого ураження.

Зимівля відбувається у стадії імаго в ґрунті або рослинних залишках, що залишаються після збору врожаю на поверхні поля.

Динаміка розвитку популяції прямо залежить від вологості повітря, що сприяє розвитку грибів, якими також можуть живитися окремі види роду.

Первинні ознаки зараження виражаються у появі дрібних отворів на вегетативних органах рослин, де жуки ведуть активне живлення.

Пошкоджені стебла можуть передчасно в'янути, що призводить до появи «плішин» на полі, де рослини мають пригнічений зовнішній вигляд.

Внутрішні пошкодження зерна часто залишаються непомітними до моменту збору врожаю, коли виявляється порожнеча всередині насіннєвої оболонки.

При детальному огляді можна виявити наявність личинок всередині тканин, а також продукти їхньої життєдіяльності у вигляді дрібного пилу.

• В'янення окремих пагонів.
• Поява отворів на стеблах.
• Наявність жуків на колоссі.
• Забруднення рослин екскрементами.

Головним заходом є дотримання сівозміни, що перериває цикл розвитку шкідника та обмежує його поширення на нові площі.

Післязбиральна обробка ґрунту дозволяє знищити значну частину популяції, яка готується до зимового спокою в рослинних рештках.

Використання якісного протруйника насіння забезпечує захист молодих паростків від раннього заселення різними видами шкідників.

Обприскування інсектицидами в період масового виходу жуків є ефективним засобом зупинки поширення шкідника по великих площах.

Постійний моніторинг посівів допомагає вчасно виявити початок колонізації шкідником і прийняти рішення про необхідність застосування хімічного захисту.