Злаковий трипс

Злаковий трипс (Stenothrips graminum) — це дрібна комаха ряду бахромокрилих (Thysanoptera), яка завдає суттєвої шкоди злаковим культурам під час їх вегетації.

Доросла особина має витягнуте тіло довжиною близько 1,5 мм, забарвлене у темно-бурий або чорний колір, що дозволяє їй бути непомітною на рослинах.

Крила комахи вузькі, з характерною бахромою, що дає змогу активно пересуватися між посівами та розселятися на великі відстані під час теплої погоди.

Личинки трипса за формою тіла нагадують дорослих комах, проте вони світліші, часто жовтуватого або оранжевого кольору, і не мають розвинених крил.

Зимують ці комахи переважно у ґрунті або під залишками рослин, виходячи на поверхню з настанням весняного тепла для пошуку кормових рослин.

Комаха пошкоджує практично всі зернові колосові культури: озиму та яру пшеницю, ячмінь, жито та овес, харчуючись їхніми клітинними соками.

Окрім культурних злаків, шкідник успішно розвивається на дикорослих представниках родини тонконогових, які слугують резерватами для підтримання чисельності популяції.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які висмоктують сік з листя, стебел та колосків, що призводить до загального пригнічення розвитку рослини.

Під час колосіння трипси зосереджуються всередині колосу, пошкоджуючи зав'язь та зерна, що безпосередньо впливає на масу тисячі насінин та загальний валовий збір.

При високій чисельності спостерігається значне зниження якості зерна, що супроводжується зменшенням вмісту білка та клейковини, роблячи врожай менш придатним для хлібопекарської промисловості.

Виліт імаго з місць перезимівлі починається при прогріванні ґрунту та повітря до 10-12 градусів, що зазвичай збігається з початком кущення озимих культур.

Найактивніший період розмноження припадає на кінець весни та початок літа, коли рослини перебувають у фазах виходу в трубку та цвітіння.

Одне покоління трипсів розвивається досить швидко, при сприятливих умовах повний цикл метаморфозу може пройти за кілька тижнів.

Кількість генерацій за сезон залежить від температурного фону: спекотне літо сприяє масовому розмноженню та збільшенню кількості поколінь, що ускладнює контроль.

Восени, після збору врожаю, шкідники готуються до зимівлі, заглиблюючись у ґрунт або переміщуючись до місць з достатньою кількістю рослинних залишків.

Перші ознаки зараження проявляються у вигляді побіління кінчиків листків та появи світлих смуг, що свідчить про виснаження рослини внаслідок діяльності шкідника.

Пошкоджені стебла можуть викривлятися, а колосся часто набуває деформованого вигляду, стаючи більш крихким та вразливим до несприятливих погодних умов.

• наявність дрібних чорних крапок на листках — слідів життєдіяльності;
• передчасне всихання прапорцевого листка;
• пустоколосся або наявність щуплого зерна;
• зменшення кількості зерен у колосі через пошкодження квіток.

При розкритті колоса можна побачити рухливих комах, які при небезпеці намагаються сховатися глибше між лусочками квітів або під ними.

Візуальна діагностика має проводитися систематично, особливо в період формування генеративних органів, щоб не пропустити початок критичного заселення посівів.

Основна стратегія контролю базується на агротехнічних заходах, зокрема на якісному обробітку ґрунту, що знищує місця накопичення шкідника перед зимою.

Дотримання сівозміни дозволяє мінімізувати ризики, оскільки трипси погано поширюються на великі відстані, якщо кормова база була відсутня на полі попереднього року.

Оптимізація строків посіву дозволяє культурі пройти найчутливіші фази розвитку раніше за пік активності шкідника, що значно знижує потребу в пестицидах.

Застосування інсектицидів повинно базуватися на моніторингу та визначенні ЕПВ, причому найефективнішим є використання системних препаратів під час колосіння.

Боротьба з бур'янами, що належать до родини злакових, на межах полів та навколо господарських споруд є обов'язковою для зменшення тиску шкідника на основні посіви.