Ретітріпс

Ретітріпс (Retithrips syriacus) — це дрібна комаха з родини Thripidae, яка має характерну сітчасту структуру покривів тіла, що й визначило її назву.

Дорослі особини досягають розмірів 1-1,5 мм і мають забарвлення від темно-коричневого до майже чорного, що робить їх малопомітними під час огляду рослин.

Личинки цього виду мають світле забарвлення і вирізняються високою рухливістю, харчуючись переважно групами на нижній поверхні листкових пластинок.

Виявлення шкідника на початкових етапах ускладнене, тому агрономи використовують збільшувальне скло для детального огляду листків у місцях їх прикріплення до пагонів.

Комахи мають здатність до партеногенезу, що дозволяє їхній популяції швидко відновлюватися та збільшуватися навіть за відсутності самців у певних поколіннях.

Цей вид є поліфагом, що живиться соками багатьох рослин, проте найбільшої шкоди він завдає на виноградниках, де спричинює передчасне опадання листя.

Крім винограду, ретітріпс часто атакує декоративні культури, цитрусові та плодові дерева, особливо якщо вони вирощуються в умовах підвищених температур.

Перелік рослин-господарів включає:

• виноградну лозу;
• цитрусові (лимони, апельсини);
• рослини родини мальвових;
• декоративні кущі;
• різні види плодових дерев у регіонах з теплим кліматом.

Пошкодження тканин листків призводить до порушення фотосинтезу, внаслідок чого рослина втрачає енергію, необхідну для формування якісного врожаю.

У розплідниках молоді саджанці стають вразливими до нападу ретітріпса, що може призвести до затримки їх розвитку на тривалий період.

Активна вегетація шкідника починається навесні, коли середньодобова температура повітря стабільно тримається на рівні +18 градусів Цельсія і вище.

Максимальна чисельність комах спостерігається у літні місяці, особливо в періоди посухи, коли сухість повітря сприяє швидшому розвитку кожної генерації.

Протягом сезону ретітріпс може дати декілька поколінь, причому тривалість розвитку однієї генерації може змінюватися залежно від погодних умов.

Восени, зі зниженням температури, шкідники готуються до зимівлі, шукаючи схованки у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками, що опали.

Перезимівля дорослих особин відбувається у стані діапаузи, що забезпечує високу виживаність популяції навіть за умов суворих зимових температур.

Первинною ознакою присутності шкідника є поява дрібних світлих цяток на листі, які з часом утворюють характерні зони знебарвлення та некрозу.

Нижня частина листка стає вкритою чорними екскрементами комах та сухими шкірками личинок, що залишаються після кожного чергового линяння.

Листя поступово втрачає тургор, краї починають скручуватися, а сама листова пластинка стає крихкою та набуває сріблястого або бурого відтінку.

Пошкоджені рослини мають пригнічений вигляд, що суттєво відрізняє їх від здорових насаджень на тій самій ділянці поля чи саду.

У разі інтенсивного зараження спостерігається передчасний листопад, що критично впливає на визрівання пагонів та підготовку до зими.

Агротехнічні заходи, такі як глибока оранка та знищення бур'янів, є ефективним способом зменшення місць для розмноження шкідника на полі.

Застосування біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів дозволяє контролювати чисельність комах без застосування жорсткої хімії.

Хімічний контроль передбачає обприскування системними інсектицидами в період активного живлення личинок, оскільки вони найбільш чутливі до отрут.

Важливо чергувати діючі речовини препаратів, щоб уникнути виникнення резистентності (звикання) шкідника до певної групи інсектицидів.

Регулярний огляд посадок та використання феромонних або кольорових пасток дозволяють вчасно виявити початок навали та вжити відповідних заходів.