Злаковий трипс

Злаковий трипс (Limothrips cerealium) належить до ряду Бахромокрилі (Thysanoptera), родини Трипси (Thripidae). Доросла комаха має видовжене тіло довжиною близько 1,5 мм, темно-бурого або чорного забарвлення.

Крила комахи вузькі, прозорі, з характерною бахромою, що дозволяє їм переноситися вітром на великі відстані. Личинки мають світло-жовтий колір і розвиваються на різних частинах рослин.

Комаха здатна до розмноження як статевим шляхом, так і партеногенетично, що забезпечує швидке зростання чисельності популяції в літній період.

Зимують запліднені самки у верхньому шарі ґрунту, в рослинних рештках або під корою дерев, де вони витримують низькі температури.

З настанням весняного тепла трипси виходять із зимівлі та починають живитися на ранніх весняних травах перед переходом на культурні посіви.

Основними культурами, що страждають від злакового трипса, є пшениця, ячмінь, жито та овес, які пошкоджуються на всіх стадіях розвитку.

Крім культурних злаків, шкідник живиться на диких видах, які є постійними резерватами для підтримання популяції в агроценозах.

Комахи висмоктують клітинний сік із листя, стебел та колоскових лусок, що призводить до порушення фізіологічних процесів у рослині.

Найбільшої шкоди завдають личинки та дорослі особини, які концентруються всередині колоса, ушкоджуючи зав'язь і зерно, що формується.

Масове ураження призводить до суттєвих втрат врожаю, оскільки зерно стає щуплим, а колосся може набувати білого кольору (білоколосся).

Поява трипсів на посівах зернових спостерігається під час виходу рослин у трубку, коли починається інтенсивний ріст генеративних органів.

Найвища активність комах збігається з фазами цвітіння та молочної стиглості зерна, що є критичними періодами для формування врожайності.

Спекотна та суха погода сприяє прискоренню циклу розвитку шкідника, що може призвести до формування кількох генерацій за літо.

Після збирання врожаю комахи мігрують на посіви пізніших культур або на бур'яни, де продовжують харчування до настання холодів.

Восени шкідники заселяють сходи озимих культур, де вони часто залишаються до весни або впадають у стан діапаузи у ґрунті.

Типовою ознакою ураження є поява на листках поздовжніх смуг білого кольору, які з часом стають жовтими та некротизуються.

Колосся стає деформованим, його луски розпушуються, а при сильному ураженні спостерігається повна стерильність колоса.

При огляді рослин усередині колоскових лусок можна помітити дорослих трипсів та їхніх личинок, що свідчить про активну фазу зараження.

Зерно в уражених колосках втрачає масу, стає зморшкуватим і має знижені посівні та технологічні якості.

• Білі плями на поверхні листя.
• Деформація та часткове висихання колосся.
• Наявність личинок всередині колоскових лусок.
• Пустоколосся при високій щільності шкідників.

Агротехнічні заходи включають лущення стерні та глибоку оранку, що дозволяє знищити значну частину зимуючого запасу трипсів.

Дотримання оптимальних строків посіву дозволяє уникнути збігу найбільш вразливих фаз розвитку культури з піком розмноження шкідника.

Використання хімічних інсектицидів доцільне при перевищенні порогу шкодочинності, що становить кілька десятків особин на колос.

Застосування системних препаратів забезпечує тривалий захист рослин, особливо в періоди інтенсивного росту колосових культур.

Захист посівів також передбачає вирощування стійких сортів, які менше приваблюють шкідника та здатні краще компенсувати пошкодження.