Злаковий трипс

Злаковий трипс (Chirothrips manicatus) є дрібною комахою з ряду Трипси або Бахромчатокрилі, що завдає відчутної шкоди зерновим агрокультурам.

Доросла особина має витягнуте тіло довжиною близько 1-1,5 мм. Колір може варіюватися від світло-жовтого до темно-коричневого, що допомагає їм маскуватися на рослинах.

Життєвий цикл включає стадії яйця, личинки, пронімфи, німфи та дорослого комахи. За сезон зазвичай розвивається лише одне покоління цього виду.

Зимують дорослі запліднені самки у верхньому шарі ґрунту або в сухих залишках злакових рослин, де вони знаходяться у стані діапаузи до весни.

Особливістю морфології є наявність у самок специфічних виростів на передніх ногах, які допомагають їм у пересуванні та прикріпленні до тканин колоса.

Від діяльності цього шкідника найбільше страждають пшениця, жито, ячмінь та овес, а також багато видів дикорослих злакових трав.

Комахи та їхні личинки пошкоджують колоскові лусочки та молоді зернівки, висмоктуючи з них клітинний сік, що призводить до зупинки розвитку зерна.

Найбільшої шкоди завдається у фазу формування та наливу зерна, оскільки пошкоджені тканини не можуть забезпечити повноцінне живлення майбутнього врожаю.

Характерною ознакою пошкодження є білі плями на колосі, що свідчать про руйнування клітин рослини внаслідок введення слини шкідника під час живлення.

Результатом масового розмноження трипсів стає щуплість зерна, зниження його якості, ваги та загальної врожайності зернових культур на полі.

Активізація перезимованих самок відбувається навесні, коли температура ґрунту та повітря стає достатньою для розвитку комах.

Міграція на посіви зернових зазвичай розпочинається у травні, коли посіви виходять у стадію виходу в трубку та подальшого колосіння.

Личинки активно харчуються протягом кількох тижнів, завершуючи свій розвиток до періоду воскової стиглості зерна, після чого заляльковуються в ґрунті.

Суха та тепла погода у весняно-літній період значно прискорює темпи розвитку покоління, сприяючи підвищенню щільності популяції шкідника.

Після завершення циклу розвитку дорослі особини мігрують у місця зимівлі, де перебувають до настання наступного вегетаційного періоду.

Першим візуальним сигналом наявності шкідника є «сріблястість» колосся, яка виникає через пошкодження епідермісу та висмоктування соків.

При уважному огляді колоса можна помітити деформовані, викривлені або частково недорозвинені колоски, які виділяються на фоні здорових рослин.

Всередині колоскових лусочок часто можна виявити скупчення личинок, що свідчить про активний процес живлення та розмноження трипсів.

Наявність пустих колосків або значна пустоколосиця при відсутності інших патогенів є серйозним показником високої активності злакового трипса.

Зниження маси 1000 зерен є прихованим, але найнебезпечнішим наслідком життєдіяльності цього шкідника, що виявляється під час збирання врожаю.

Основою захисту є глибока зяблева оранка, яка сприяє знищенню місць зимівлі та зменшенню чисельності популяції наступного року.

Важливим агротехнічним заходом є знищення бур'янів-злаків навколо посівів, які слугують резерваторами шкідника в період міжсезоння.

Дотримання просторової ізоляції між посівами ярих та озимих культур допомагає запобігти масовій міграції комах на молоді посіви.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів інсектицидами в фазу колосіння, якщо чисельність шкідника перевищує поріг економічної шкодочинності.

• Використання стійких до пошкоджень сортів зернових.
• Моніторинг з використанням клейових пасток для прогнозу чисельності.
• Вчасне проведення збирання врожаю для мінімізації втрат.