Типовий злаковий трипс

Типовий злаковий трипс (Chirothrips hamatus) належить до ряду бахромчастокрилих (Thysanoptera) та родини Thripidae. Це дуже дрібна комаха, розмір якої зазвичай не перевищує 1,5 мм.

Дорослі особини мають вузьке видовжене тіло жовто-бурого або темно-коричневого кольору. Вид відрізняється специфічною будовою передніх гомілок, адаптованих до пересування всередині колосків.

Личинки зовні схожі на дорослих комах, проте не мають крил і відрізняються світлішим забарвленням. Цикл розвитку включає стадії яйця, личинки, пронімфи, німфи та імаго.

Комахи здатні давати кілька поколінь за один вегетаційний сезон, що дозволяє чисельності популяції швидко зростати за сприятливих погодних умов.

Висока температура повітря та відсутність опадів у весняно-літній період значно стимулюють активність розмноження цього виду на полях.

Основними об'єктами живлення цього шкідника є представники родини злакових (Poaceae), зокрема пшениця, жито, ячмінь та овес.

Окрім культурних злаків, трипс активно розмножується на дикорослих злакових травах, які слугують резерваторами шкідника протягом усього теплого сезону.

Харчування комах полягає у висмоктуванні клітинного соку з листя, стебел та, найнебезпечніше, з тканин колоса в період його формування.

Найбільша шкода завдається рослинам у фази виходу в трубку та колосіння, коли ушкодження репродуктивних органів призводить до формування неповноцінного зерна.

Значне поширення трипсів у посівах може призвести до зниження врожайності зернових культур на 15–30% залежно від інтенсивності ураження.

Однією з перших ознак присутності шкідника є поява світлих плям та смуг на листках, що з часом набувають сріблястого відтінку через пошкодження хлорофілу.

При ушкодженні колосків спостерігається їх деформація, викривлення та часткове недорозвинення, що негативно впливає на масу тисячі зерен.

Наявність екскрементів шкідника у вигляді дрібних чорних крапок на тканинах рослини є надійним діагностичним показником зараження.

Личинки часто ховаються всередині колоскових лусочок, де вони ведуть скритний спосіб життя, тому виявити їх без розбору колоса досить важко.

Під час цвітіння заражені рослини можуть мати вигляд суховершинності або побіління верхівки колоса внаслідок порушення живлення тканин.

Головним агротехнічним заходом є глибока оранка (зяблева), що сприяє знищенню шкідників, які зимують у ґрунті або на рослинних рештках.

Важливу роль відіграє дотримання сівозміни та просторова ізоляція нових посівів зернових від полів, де шкідник масово розмножувався минулого року.

Систематичне знищення бур'янів на межах та прилеглих територіях зменшує джерела накопичення популяції трипсів у весняний період.

Хімічний захист стає доцільним при перевищенні порогу шкодочинності, який складає 40–50 особин на 100 колосів під час виходу рослин у трубку.

Для боротьби використовують інсектициди системної та контактної дії з груп піретроїдів, неонікотиноїдів чи фосфорорганічних сполук згідно з регламентами.