Чорний трипс

Чорний трипс (лат. Haplothrips niger) — це дрібна комаха з ряду Бахромчатокрилі, яка належить до родини Phlaeothripidae та є серйозним шкідником сільськогосподарських культур.

Доросла комаха має видовжене тіло чорного кольору, довжина якого варіюється від 1,8 до 2,5 міліметрів, що робить її досить помітною на світлих частинах рослин.

Комахи мають дві пари вузьких крил з характерною бахромою, які дозволяють їм швидко поширюватися на значні відстані під час теплої та сухої погоди.

Личинки цього виду мають яскраве оранжево-червоне забарвлення, що дозволяє легко виявити їх під час огляду генеративних органів рослин під час цвітіння.

Розвиток шкідника проходить через стадії яйця, личинки, протонімфи, німфи та імаго, причому швидкість розвитку безпосередньо залежить від температурних умов середовища.

Основними об'єктами живлення чорного трипса є бобові культури, зокрема конюшина червона, люцерна та вика, які він активно заселяє під час бутонізації.

Шкідник висмоктує сік із молодих квіток та зародків насіння, що спричиняє серйозні порушення у процесах запилення та формування зерна.

Через постійну активність шкідників квітки передчасно в'януть, втрачають здатність до утворення плодів, що призводить до значних втрат у насінництві.

Окрім безпосереднього механічного пошкодження тканин, комахи можуть бути переносниками вірусних захворювань рослин, що додатково погіршує стан посівів.

У разі масового розмноження врожайність насіння може знижуватися на третину, що робить контроль цього виду обов'язковим елементом агротехніки.

Вихід комах із місць зимівлі, якими слугують верхні шари ґрунту або рослинні рештки, відбувається з настанням стабільного весняного тепла.

Найбільша активність шкідника спостерігається у період цвітіння конюшини, коли чисельність популяції досягає свого піку завдяки сприятливим умовам.

Протягом вегетаційного сезону розвивається кілька поколінь трипса, що обумовлює постійний тиск на культури протягом усього літа.

З настанням осінніх похолодань дорослі особини поступово перебираються у місця для зимівлі, припиняючи живлення на вегетуючих рослинах.

Спекотна та посушлива погода в літній період сприяє прискореному розвитку кожної генерації та стрімкому зростанню загальної чисельності шкідників на полі.

Ознакою наявності шкідника є виявлення великої кількості дрібних чорних комах всередині суцвіть під час їх обережного розкриття або струшування.

Пошкоджені суцвіття поступово змінюють забарвлення, стаючи тьмяними, коричневими або набуваючи передчасного ознаку засихання окремих квіток.

При сильному зараженні спостерігається деформація головок конюшини, вони стають менш щільними та втрачають привабливість для комах-запилювачів.

На листках та пелюстках можна помітити дрібні світлі крапки — сліди від проколів, через які комахи висмоктують клітинний сік із тканин рослини.

• Потемніння та всихання квіток.
• Наявність оранжевих личинок у суцвіттях.
• Викривлення структури квітки.
• Низька зав'язуваність насіння на рослинах.

Основою захисту є дотримання сівозміни, що запобігає накопиченню шкідника на постійних місцях вирощування бобових протягом багатьох років.

Якісна глибока оранка ґрунту восени дозволяє знищити значну частину особин, що готуються до зимівлі у верхніх шарах ґрунтового горизонту.

Ретельна боротьба з бур'янами на краях полів допомагає зменшити резервації шкідника, з яких він потім мігрує на культурні посіви в період бутонізації.

Застосування хімічних препаратів має проводитися виключно за перевищення порогу економічної шкодочинності з урахуванням захисту корисної ентомофауни.

Використання біологічних інсектицидів на основі ентомопатогенних грибів може стати безпечною альтернативою у системах інтегрованого захисту посівів.