Філоксера

Філоксера (Viteus vitifoliae) належить до ряду напівтвердокрилих, родини філоксер (Phylloxeridae). Це небезпечний карантинний об'єкт, що має дві форми існування: кореневу та листкову.

Коренева форма — це дрібні безкрилі комахи жовто-зеленого забарвлення. Вони мешкають виключно під землею, живлячись соками кореневої системи виноградних кущів.

Листкова форма зустрічається набагато рідше, переважно на американських видах винограду. Дорослі особини цієї форми можуть мати крила, що сприяє їх швидкому розселенню.

Життєвий цикл філоксери дуже складний і включає багато поколінь за один сезон. Комаха володіє надзвичайно високою швидкістю розмноження у сприятливих умовах.

Визначити наявність шкідника на початкових етапах дуже важко через його мікроскопічні розміри та прихований спосіб життя під поверхнею ґрунту.

Основним господарем цього шкідника є виноград (Vitis). Європейські сорти надзвичайно вразливі до кореневої форми, що робить філоксеру головною загрозою для галузі.

На коренях шкідник утворює специфічні здуття — гали або туберозії. Це порушує транспортування води та поживних речовин від ґрунту до надземної частини куща.

Пошкоджені тканини коренів стають вхідними воротами для вторинної інфекції, спричиненої грибками та бактеріями, що призводить до швидкого гниття коренів.

Листкова форма викликає утворення галів на листках, всередині яких комаха відкладає яйця. Це знижує асиміляційну поверхню листя та послаблює рослину.

Внаслідок тривалого ураження філоксерою виноградний кущ втрачає силу, врожайність різко падає, і через кілька років рослина повністю гине.

Філоксера стає активною навесні, коли ґрунт на глибині розташування коренів прогрівається до температури понад 10–12 градусів за Цельсієм.

Протягом усього вегетаційного періоду, від травня до вересня, комахи безперервно живляться та дають нові покоління, завдаючи максимальної шкоди.

З настанням осіннього похолодання активність комах знижується. Личинки молодших віків переходять у стан діапаузи, перезимовуючи на коренях до весни.

У південних регіонах, де зими м'які, цикл розвитку може бути довшим, що дозволяє шкіднику швидше нарощувати популяцію в наступному сезоні.

Літній період, особливо вологий, є найсприятливішим для розселення крилатих форм філоксери на сусідні виноградні насадження.

Перші зовнішні ознаки ураження включають уповільнення росту лози, витончення пагонів та хлороз листя, який часто помилково приймають за нестачу добрив.

• Наявність опуклих наростів (галів) на нижньому боці листків.
• Загальне пригнічення куща, передчасне пожовтіння та опадання листя.
• Наявність вузликів та потовщень на корінні під час огляду.
• Поява окремих вогнищ «загибелі» кущів на винограднику.
• Запах гнилі від кореневої системи при викопуванні ураженого куща.

Під час викопування хворих саджанців добре помітні характерні деформації коренів, які виглядають як нерівномірні потовщення та викривлення тканин.

Коренева система поступово відмирає, втрачаючи здатність вбирати воду, що стає особливо помітним під час посушливих періодів літа.

Масова загибель рослин на певній ділянці вказує на критичний стан ураження, коли заходи з лікування вже малоефективні і потрібне видалення кущів.

Найкращий спосіб захисту — використання філоксеростійких підщеп. Європейські сорти, щеплені на американські види, стають стійкими до кореневої форми.

Необхідно дотримуватися суворих карантинних правил при закупівлі садивного матеріалу, вимагаючи відповідні фітосанітарні сертифікати від постачальників.

У разі виявлення вогнищ ураження уражені кущі підлягають негайному викорчовуванню разом із кореневою системою та знищенню для запобігання поширенню.

Хімічні методи боротьби в ґрунті передбачають застосування фумігантів, проте вони є дорогими та складними у виконанні через прихований спосіб життя філоксери.

Регулярний моніторинг стану виноградника дозволяє вчасно виявити поодинокі уражені рослини та запобігти глобальному зараженню всього господарства.