Мураха-доліходерус

Мураха-доліходерус (лат. Dolichoderus analis) належить до родини Formicidae, ряду Hymenoptera. Цей вид комах вирізняється складною соціальною структурою та розвиненими методами фуражування.

Дорослі особини мають темно-коричневе або чорне забарвлення, що дозволяє їм добре маскуватися на корі дерев та ґрунті під час збору їжі.

Мурахи цього роду віддають перевагу гніздуванню в прихованих місцях: у гнилій деревині, залишках рослин або безпосередньо у ґрунті біля коріння культурних насаджень.

Життєвий цикл включає повний метаморфоз: яйце, личинку, лялечку та імаго. Колонія підтримує високу чисельність завдяки здатності до полігінії, тобто наявності кількох маток.

Вони є дуже активними протягом світлового дня, часто пересуваючись чітко визначеними маршрутами вздовж стебел рослин для перенесення їжі у гніздо.

Основна шкідливість полягає в симбіозі з попелицею, щитівками та червцями. Мурахи захищають цих комах від ворогів, що сприяє їх неконтрольованому розмноженню.

Велика кількість попелиці призводить до виснаження рослин через масове висмоктування соків, що негативно позначається на врожайності та якості плодів.

Виділення солодкого секрету (паді) провокує розвиток сажистих грибків, які вкривають листя чорним нальотом, суттєво перешкоджаючи процесам фотосинтезу.

Мурахи можуть пошкоджувати кореневу систему молодих саджанців, влаштовуючи гнізда безпосередньо в прикореневій зоні, що призводить до порушення живлення рослин.

В умовах теплиць діяльність мурах стає критичною, оскільки вони активно розносять шкідників між рослинами, створюючи осередки зараження по всій площі.

Активізація мурах починається навесні, коли температура ґрунту піднімається вище 10-12 градусів, що стимулює початок відкладання яєць матками.

Пік активності спостерігається протягом літа, коли рослини активно ростуть, забезпечуючи попелицю поживними соками, а мурах — необхідною їжею.

Восени мурахи продовжують активну діяльність, накопичуючи енергетичні ресурси для виживання колонії в зимовий період під час підготовки до діапаузи.

З настанням стійких холодів комахи переходять у глибші шари ґрунту або ховаються в деревині, де температура залишається відносно стабільною.

Навіть короткочасні відлиги взимку або на початку весни можуть спровокувати вихід окремих робочих особин на поверхню для перевірки стану навколишнього середовища.

Найперша ознака — це поява чітких «стежок» мурах, що ведуть вгору по стовбурах плодових дерев або по стеблах овочевих культур.

Масова присутність попелиці на пагонах, яку мурахи «пасуть» і захищають від божих корівок, є яскравим індикатором їхньої присутності на ділянці.

Липкі виділення на листках, що з часом стають осередками розмноження грибкової інфекції, часто свідчать про те, що поруч активно працює колонія мурах.

Раптове в'янення рослин, під якими ґрунт виглядає розпушеним або порожнім, вказує на ймовірне гніздування мурах, які пошкоджують дрібні корінці.

Візуальне спостереження за постійним рухом мурах, які переносять на собі дрібних сисних шкідників, є найбільш достовірною ознакою їхньої шкідливої діяльності.

Боротьба повинна бути спрямована на комплексну ізоляцію мурашника та знищення попелиці, яка приваблює цих комах на культурні рослини.

Використання спеціальних клейових поясів на деревах ефективно перериває зв'язок між гніздом у ґрунті та «пасовищами» попелиці в кроні.

Застосування приманок з повільно діючими інсектицидами дозволяє мурахам занести отруту в гніздо, що призводить до загибелі королеви та розпаду колонії.

Регулярне оброблення ґрунту під деревами та часте розпушування перешкоджають нормальному функціонуванню гнізд, змушуючи колонію мігрувати.

• Регулярна обробка інсектицидами проти попелиці.
• Встановлення перешкод (ловчих поясів) на стовбурах.
• Знищення бур'янів — основних резерватів попелиці.
• Використання біологічних препаратів у період дозрівання.