Мураха-деревоточець Віцінус

Мураха-деревоточець Віцінус (Camponotus vicinus) належить до родини Мурашині (Formicidae) ряду Перетинчастокрилі. Це великий вид, робочі особини якого вирізняються забарвленням грудей від червонуватого до темно-коричневого.

Ці мурахи проявляють поліморфізм, тобто розміри робочих особин можуть суттєво відрізнятися залежно від їхньої ролі в колонії. Голова у них масивна, з потужними щелепами для механічного пошкодження деревини.

Вид веде переважно нічний спосіб життя, що робить його виявлення досить складним процесом для агронома. Вони обирають для гніздування мертву або гнилу деревину, але можуть пошкоджувати і живі дерева.

Родина може налічувати велику кількість особин, які підпорядковуються одній або декільком маткам. Вся діяльність мурах спрямована на розширення життєвого простору та захист своїх джерел живлення.

Для точної діагностики виду часто потрібен детальний огляд будови грудного відділу та волосистості черевця під мікроскопом.

Основна шкода пов'язана не з живленням самою деревиною, а з вигризанням у ній ходів для побудови гнізд. Це призводить до порушення цілісності стовбура дерева.

Ослаблені дерева стають вразливими до вітровалів та механічних пошкоджень, оскільки внутрішня частина деревини поступово руйнується.

Наявність ходів усередині дерева порушує нормальний рух поживних речовин і вологи від кореневої системи до листя, що пригнічує розвиток рослини.

Мурахи-деревоточці активно охороняють колонії попелиць на деревах, що призводить до інтенсивного розмноження сисних шкідників.

Крім плодових культур, вони можуть заселяти дерев'яні споруди на ділянці, спричиняючи їхнє поступове руйнування протягом багатьох років.

Весняна активність мурах починається з моменту підвищення температури повітря, коли вони виходять зі стану зимового спокою.

Літній період є часом найбільш інтенсивного розмноження та вигодовування личинок, що вимагає постійного пошуку ресурсів.

Восени активність колонії знижується, оскільки мурахи починають переміщуватися в глибші шари гнізда для перезимівлі.

Зимують особини безпосередньо у вигризених ходах всередині дерев або в підземних камерах під гниючими рештками.

Розселення виду відбувається під час масового вильоту молодих маток у теплі та сонячні дні протягом сезону.

Першою ознакою зараження є поява дрібної деревної тирси на корі або біля основи стовбура дерева, що нагадує дрібнозернисту пудру.

Наявність акуратних отворів у корі, через які мурахи викидають сміття з внутрішніх галерей, є чітким сигналом про роботу колонії.

Приклавши вухо до стовбура вночі, можна почути характерний шелест, який виникає внаслідок постійного пересування мурах всередині деревини.

Постійне переміщення шляхами, прокладеними вздовж гілок та стовбурів, свідчить про активну діяльність фуражирів.

Скупчення попелиць на молодих пагонах та одночасна присутність там великих мурах вказує на ймовірне гніздо неподалік.

Регулярна санітарна обрізка саду, видалення сухих та гнилих дерев є першим і найважливішим кроком у профілактиці поширення мурах.

Для захисту дерев доцільно застосовувати клейові пояси, які фізично перешкоджають пересуванню мурах у крону дерева.

Використання гелевих приманок на основі інсектицидів дозволяє знищити матку в глибині гнізда, що призводить до загибелі всієї колонії.

Захист дерев від попелиці є невід'ємною частиною контролю, оскільки це позбавляє мурах основного джерела вуглеводного живлення.

• Підтримуйте високу агротехнічну культуру на ділянці.
• Своєчасно обробляйте рани на деревах садовим варом.
• Використовуйте сучасні системні інсектициди проти попелиць.