Комірний кліщ

Комірний кліщ (лат. Acarus siro) — це небезпечний мікроскопічний шкідник ряду Acariformes родини Acaridae, що спеціалізується на пошкодженні продуктів у місцях зберігання.

Доросла особина має овальне тіло розміром до 0,6 мм, забарвлене у світло-жовтий колір, та вісім кінцівок, які дозволяють активно пересуватися між частинками зерна.

Життєвий цикл кліща надзвичайно короткий, що дозволяє йому в сприятливих умовах давати кілька поколінь на місяць, створюючи величезні популяції в короткі терміни.

Шкідник дуже стійкий до зовнішніх факторів: у разі несприятливих умов він переходить у фазу гіпопуса — стійкої форми, яка здатна витримувати відсутність їжі та низькі температури.

Це широко розповсюджений вид, який адаптувався до проживання в умовах людських споруд, де він знаходить стабільну кормову базу у вигляді зернових запасів.

Комірний кліщ пошкоджує широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи пшеницю, ячмінь, кукурудзу, горох, сою, а також борошно та висівки.

Найбільшої шкоди кліщ завдає насіннєвому матеріалу, виїдаючи зародок зерна, що призводить до втрати схожості та зниження енергії проростання насіння.

Він активно розмножується всередині насипу зерна, забруднюючи його продуктами власного метаболізму та шкірками, що залишаються після линяння, псуючи якість зерна.

Діяльність цих кліщів стимулює підвищення вологості зернової маси, що створює ідеальні умови для розвитку пліснявих грибів та подальшого гниття врожаю.

Зерно, заражене кліщем, набуває характерного неприємного медового запаху та втрачає товарні якості, що робить його непридатним для переробки на борошно чи крупи.

Шкідник активний цілий рік, особливо в приміщеннях, де не дотримуються технологічних норм зберігання та де спостерігаються коливання температур.

Найбільш інтенсивний розвиток спостерігається при температурі +20...+25 градусів та високій вологості повітря або самого зерна, що перевищує 15%.

Комірний кліщ здатний розвиватися і при нижчих температурах, але темпи розмноження значно сповільнюються, проте загроза не зникає повністю.

Процес зараження часто відбувається через необроблені складські приміщення або техніку, яка використовувалася для транспортування зараженого зерна раніше.

Узимку в добре утеплених складах або при наявності осередків самозігрівання кліщі продовжують свою активність, поширюючись всередині насипу.

Основним сигналом про наявність кліща є специфічний солодкувато-медовий запах, який виходить від зернової маси в місцях найбільшого скупчення шкідників.

При ретельному огляді поверхні зерна можна помітити тонкий шар «борошнистого» пилу, який при ближчому розгляді виявляється сумішшю кліщів та їх відходів.

Для ідентифікації використовують метод відбору проб: зерно просівають через дрібне сито, після чого на папері або темній поверхні можна побачити рухливих кліщів.

Осередки самозігрівання зерна, де температура значно вища за навколишню, часто вказують на інтенсивну діяльність колоній комірного кліща.

Втрата сипучості зернової маси та утворення в ній грудочок свідчить про те, що кліщ активно розмножується та виділяє вологу в навколишнє середовище.

Основним заходом боротьби є контроль вологості: зерно повинно зберігатися сухим (вологість 12–13%), що робить середовище непридатним для життя кліща.

Важливим етапом є санітарна обробка порожніх складів перед засипкою нового врожаю за допомогою дезінсекції та ретельного очищення від сміття.

Активне вентилювання зернової маси дозволяє підтримувати низьку температуру, що значно сповільнює розмноження кліща та розвиток мікрофлори.

У разі виявлення зараження застосовують фумігацію приміщень спеціальними таблетованими препаратами на основі фосфіду алюмінію або магнію.

• Суворе дотримання температурно-вологісного режиму зберігання.
• Регулярний моніторинг стану партій зерна.
• Очищення зерна від пилу та домішок на сепараторах.
• Проведення профілактичних дезінсекцій складських площ.