Крікотопус

Крікотопус (Cricotopus) належить до родини комарів-дзвінців (Chironomidae), ряд двокрилі. Це дрібні комахи, дорослі особини яких не живляться, а мають лише функцію розмноження.

Личинки крікотопуса мають характерну червонувату або коричневу забарвленість та розвиваються у водному середовищі. Вони є типовими мешканцями стоячих водойм.

Імаго не завдають шкоди, проте вони є джерелом появи нового покоління шкідливих личинок, які активно заселяють рисові чеки.

Визначення виду здійснюється за допомогою мікроскопічного аналізу личинок, оскільки вони мають схожі риси з іншими представниками родини Chironomidae.

Життєвий цикл включає повне перетворення, що дозволяє вредителю швидко збільшувати чисельність популяції за сприятливих умов середовища.

Основним об'єктом живлення личинок є молоді сходи рису. Вредитель пошкоджує коріння та прикореневу частину стебла рослин у початковий період вегетації.

Пошкоджені тканини стають вразливими до вторинних інфекцій, що значно погіршує загальний стан посівів та призводить до зрідженості рядів.

Крім рису, шкідник може живитися на інших водних та прибережних рослинах, що дозволяє йому виживати в екосистемах навіть за відсутності основної культури.

Шкодочинність крікотопуса стає критичною у разі масового розмноження личинок, що зумовлює прямі втрати врожаю зерна через загибель проростків.

Пошкоджені рослини мають пригнічений вигляд, жовтіють і нерідко відмирають, що вимагає вчасного вжиття заходів реагування агрономом.

Активізація шкідника відбувається з підвищенням температури води у весняний період. Ранні посіви рису частіше піддаються нападам крікотопуса.

Впродовж сезону спостерігається розвиток кількох поколінь. Висока температура води сприяє прискоренню метаморфозу і зростанню кількості шкідників.

Виліт дорослих комах відбувається переважно в теплу погоду. Роїння комарів передує масовій відкладці яєць на поверхню або в товщу води.

Личинки є найбільш активними в травні та червні. У цей час вони максимально інтенсивно живляться тканинами рослин для забезпечення власного розвитку.

Після завершення вегетаційного циклу шкідник готується до перезимівлі у стадії личинки в мулі водойм або іригаційних каналів.

Ознаками зараження є пошкодження підводних частин рослин, поява виїдок на стеблах, які знаходяться біля самої поверхні ґрунту під водою.

Личинки споруджують характерні чохлики з детриту та залишків рослин, прикріплюючи їх до стебел, що є чітким візуальним індикатором наявності шкідника.

Посіви виглядають нерівномірними, місцями спостерігається зрідженість через загибель молодих рослин, що тільки почали розвиватися.

При огляді ґрунту або прикореневої зони під водою можна помітити самі личинки, які активно рухаються при спробі їх вилучити.

Зів'ялі листки та відсутність кореневих волосків на молодих проростках є прямими наслідками життєдіяльності личинок крікотопуса.

Основним заходом боротьби є агротехнічний прийом — скидання води з чеків на короткий період, що призводить до загибелі личинок через пересихання.

Використання якісного посівного матеріалу та оптимальні терміни сівби дозволяють рослинам швидше пройти найбільш вразливу фазу розвитку.

Застосування інсектицидів повинно бути обґрунтованим і проводитися з урахуванням екологічних норм та специфіки водного середовища.

Біологічний контроль включає використання природних ворогів, зокрема риб або мікробіологічних препаратів, що знижують чисельність личинок без шкоди для довкілля.

• Своєчасне осушення рисових чеків.
• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку.
• Контроль щільності популяції личинок.
• Використання дозволених інсектицидів лише у крайніх випадках.