Ксилеборус двозубий

Ксилеборус двозубий належить до родини довгоносиків, підродини короїдів. Це дрібний жук, розмір якого зазвичай не перевищує 2–3 міліметрів, з циліндричним тілом темно-коричневого або чорного кольору.

Цей вид класифікується як амброзійний жук. Характерною особливістю є наявність двох виражених зубців на вершині надкрил у самок, що і дало видову назву цій комасі.

Дорослі особини ведуть прихований спосіб життя, майже все життя проводячи всередині деревини, що робить їх виявлення складним на ранніх етапах заселення.

Личинки жука білі, безногі, з добре розвиненою головою, живуть у спеціально прокладених маточних ходах, де харчуються грибницею, яку дорослі жуки заносять у дерево.

Самки значно більші за самців і саме вони здійснюють основну діяльність із заселення нових дерев, прогризаючи вхідні отвори у стовбурах.

Цей шкідник є поліфагом, тобто вражає широкий спектр деревних і чагарникових порід. У зоні ризику перебувають як декоративні, так і плодові культури.

Особливу небезпеку ксилеборус становить для ослаблених дерев, проте при високій чисельності популяції жук здатний заселяти навіть цілком здорові екземпляри рослин.

Пошкоджуються листяні породи, включно з яблунею, грушею, сливою, а також багато лісових дерев, таких як дуб, бук, вільха та каштан.

У розплідниках та молодих садах зараження цим короїдом може призвести до швидкої загибелі саджанців через пошкодження провідних тканин стовбура.

Окрім механічного руйнування тканин, шкідник є переносником патогенних грибів, що викликають судинні захворювання деревини та відмирання гілок.

Основним признаком присутності ксилеборуса є характерні круглі вхідні отвори діаметром близько 1 міліметра на корі стовбурів і великих гілок.

Часто з отворів висипається бурове борошно — дрібний деревний пил, який накопичується в тріщинах кори або біля основи дерева, нагадуючи тирсу.

При серйозному ураженні спостерігається передчасне в’янення листя, пожовтіння та засихання окремих гілок або всієї крони дерева, що вказує на порушення живлення.

На зрізах пошкодженої деревини добре помітні чорні або темно-коричневі ходи, що пронизують заболонь, які часто мають забарвлений грибком контур.

Під час огляду можна помітити виділення камеді або смоли в місцях входу жуків, якщо рослина намагається захиститися від проникнення шкідника.

Основною мірою боротьби є вчасна санітарна вирубка та знищення сильно уражених дерев, які слугують джерелом розповсюдження жуків у саду.

Важливо підтримувати високий рівень агротехніки: полив, підживлення та захист від сонячних опіків підвищують імунітет дерев та їх здатність чинити опір атакам.

Застосування інсектицидів системної дії може бути ефективним у період масового льоту жуків для захисту здорових насаджень, що перебувають у зоні ризику.

Використання феромонних пасток допомагає відстежувати динаміку чисельності популяції шкідника та визначати терміни проведення захисних обробок.

Необхідно уникати складування свіжозрубаної деревини поблизу плодового саду, оскільки вона швидко заселяється короїдами і стає осередком розмноження.