Парша

Парша — це поширене інфекційне захворювання рослин, викликане сумчастими грибами роду Venturia. Належить до родини Venturiaceae. Патоген проявляє високу спеціалізацію, вражаючи переважно плодові культури.

Гриб зимує в опалому листі та на уражених пагонах у вигляді міцелію або псевдотецій. Навесні, при настанні тепла та достатньої вологості, спори активно розповсюджуються вітром та краплями дощу.

Для розвитку інфекції необхідна волога на поверхні листя, тому спалахи хвороби частіше спостерігаються під час дощової весни. Спори здатні проростати за широкого діапазону температур, що робить патоген вкрай стійким.

Міцелій гриба розвивається під кутикулою епідермісу рослини, що дозволяє паразиту тривалий час існувати непомітно. Поступово колонії проривають епідерміс, утворюючи характерні плями, що спороносять.

Важливо розуміти, що парша здатна вражати рослину на всіх етапах вегетації, тому регулярний моніторинг стану саду є обов'язковою умовою для збереження врожаю.

Основними об'єктами ураження є зерняткові культури, передусім яблуня та груша. Залежно від виду гриба (Venturia inaequalis або Venturia pyrina) об'єктом атаки стають специфічні сорти плодових дерев.

Крім плодових, хвороба може вражати декоративні культури, що належать до родини розових. Проте в агрономічному сенсі під паршею Venturia розуміють саме хворобу зерняткових дерев.

Шкідливість проявляється в ослабленні імунітету дерева, ранньому опаданні листя та суттєвому зниженні якості плодів. Уражені дерева гірше зимують і стають більш сприйнятливими до інших хвороб.

Втрати врожаю можуть сягати 50-80 відсотків, оскільки товарний вигляд плодів повністю втрачається. Пошкоджені фрукти втрачають соковитість та схильні до гниття під час зберігання.

Гриб вражає не тільки плоди, а й вегетативні частини: листя, квітки, черешки та однорічні пагони, що призводить до деформації крони та уповільнення загального приросту дерева.

Перші ознаки зараження з'являються на нижній стороні листя у вигляді дрібних світло-оливкових плям. З часом ці плями темніють, вкриваючись оксамитовим нальотом, що є масою конідій гриба.

На молодих плодах зараження виглядає як темно-сірі або чорні плями з чіткими краями. У міру росту плода тканина в місцях ураження припиняє розвиватися, що призводить до деформації та розтріскування фруктів.

На пагонах зараження виглядає як здуття кори, яка згодом тріскається і лущиться. При сильному ураженні молоді гілки можуть відмирати, що завдає серйозної шкоди формуванню крони.

Квітки при ураженні паршею часто осипаються, не зав'язуючи плодів, що суттєво знижує врожайність. Загальний стан рослини характеризується хлорозом та пригніченим виглядом.

• Потемніння плям на листі до темно-бурого кольору.
• Розтріскування шкірки плодів.
• Оксамитовий наліт на зворотному боці листкової пластини.
• Передчасний листопад у середині літа.

Основним методом боротьби є проведення ранньовесняних та профілактичних обробок фунгіцидами. Застосовуються як системні препарати, так і контактні засоби захисту.

Важливим елементом агротехніки є ретельне прибирання та знищення опалого листя восени, оскільки саме в ньому зосереджений основний запас інфекції (псевдотеції гриба).

Проріджування крони дерев сприяє кращій аерації та швидкому висиханню вологи на листі після дощу, що суттєво знижує ризик проростання спор гриба.

Вирощування стійких до парші сортів є найбільш ефективним довгостроковим рішенням. Селекція сучасних сортів спрямована на включення генів резистентності до патогену.

У період вегетації рекомендується чергувати препарати різних хімічних груп для запобігання виникненню резистентності у збудника хвороби. Дотримання термінів очікування перед збором врожаю є обов'язковим.