Удинія

Удинія (лат. Udinia) належить до родини щитівок (Diaspididae), що входять до ряду напівтвердокрилих. Ці комахи мають особливу будову тіла, захищеного щільним щитком, який утворюється з секрету та екзувіїв попередніх линянь.

Зовнішній вигляд дорослих самиць характеризується відсутністю кінцівок та вусиків у дорослому віці, оскільки вони ведуть нерухомий спосіб життя, прикріпившись до поверхні рослини-господаря.

Самці удинії мають зовсім іншу морфологію: вони крилаті та рухливі, але живуть дуже короткий час, їхня головна функція — пошук самиць для запліднення.

Личинки першого віку, відомі як «бродяжки», є єдиною мобільною фазою розвитку. Саме на цьому етапі комаха здатна до розселення по кроні дерева або перенесення вітром на сусідні рослини.

Для точної ідентифікації виду науковці досліджують мікроскопічні ознаки будови пигідію — останніх сегментів черевця самиці, де розміщені залози та специфічні вирости.

Удинія завдає шкоди багатьом видам дерев та чагарників, висмоктуючи клітинний сік із різних частин рослини. Це призводить до виснаження енергетичних запасів дерева.

Шкідливість цього об'єкта полягає у систематичному пошкодженні провідних тканин, через що поживні речовини не доходять до точок росту та плодів.

Масове розмноження удинії призводить до того, що гілки стають наче вкритими нальотом, що заважає нормальному диханню кори та процесам фотосинтезу в листках.

Ферменти слини, які впорскує шкідник під час живлення, спричиняють патологічні зміни в тканинах, що веде до передчасного старіння та відмирання окремих гілок.

Тривале зараження призводить до поступового зниження імунітету рослини, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій та несприятливих погодних умов.

Цикл розвитку удинії тісно корелює з погодними умовами та фізіологічним станом рослини-господаря. Розвиток починається із завершенням зимового спокою.

Вихід личинок-бродяжок зазвичай збігається з періодом активного сокоруху та розпускання бруньок, що забезпечує молодняку доступ до необхідного живлення.

Залежно від регіону, удинія може мати декілька поколінь на рік, що суттєво ускладнює боротьбу з нею через постійну наявність різних стадій розвитку.

Зимують комахи найчастіше у стадії заплідненої самиці під щільним щитком, що дозволяє їм витримувати низькі температури та несприятливі фактори.

Осінній період є критичним для підготовки до зими, коли самиці завершують відкладання яєць і переходять у стан глибокої діапаузи до настання весни.

Першою ознакою присутності удинії є виявлення на корі дрібних утворень різної форми, які часто зливаються в суцільну кірку по мірі збільшення чисельності популяції.

Наявність специфічних плям на корі, які з'являються в місцях проколів, свідчить про активне живлення комах та реакцію тканин рослини на шкідливий вплив.

Пожовтіння листя та його передчасне опадання є наслідком пошкодження судинної системи дерева, що перешкоджає нормальному транспорту води та мінералів.

Затримка росту пагонів та деформація гілок часто вказують на те, що дерево заселене великою колонією шкідників протягом тривалого часу.

• Наявність липкого нальоту (паді) на листках, де оселяються грибки.
• Зміна кольору кори в місцях скупчення щитків.
• Слабкий приріст молодих гілок у поточному сезоні.
• Усихання верхівкових частин пагонів.

Захист від удинії вимагає використання інсектицидів системної дії, які здатні проникати в тканини рослини та отруювати шкідника під час живлення соком.

Механічні заходи, такі як очищення кори щітками або використання обрізки, дозволяють значно знизити чисельність шкідника на ранніх етапах заселення.

Застосування масляних препаратів під час зимового спокою рослин дозволяє ефективно боротися з зимуючими стадіями щитівок, порушуючи їхній газообмін.

Важливим є дотримання агротехнічних вимог, спрямованих на зміцнення здоров'я дерев, що підвищує їхню природну опірність до пошкоджень.

Біологічний контроль із використанням природних ворогів (хижих комах або ентомофагів) може бути ефективним у промислових садах при зниженні пестицидного навантаження.