Люцерновий насіннєїд

Люцерновий насіннєїд (Tychius tomentosus) належить до ряду твердокрилих, родини довгоносиків (Curculionidae). Це дрібний жук довжиною 2,5–3,5 мм.

Тіло шкідника овальне, густо вкрите волосками жовтувато-сірого кольору, що надає йому матового забарвлення.

Головотрубка комахи помірної довжини, трохи вигнута донизу, що є характерною ознакою представників цього роду.

Личинки насіннєїда безногі, м'ясисті, забарвлені у світлі тони, мають виразну темну голову та досягають 3–4 мм у довжину.

Дорослі особини досить активні, особливо в теплу сонячну погоду, але при найменшій загрозі падають на землю і прикидаються мертвими.

Основною кормовою рослиною є люцерна посівна, на якій шкідник розвивається в період формування генеративних органів.

Найбільшу шкоду завдають личинки, які виїдають насіння безпосередньо всередині бобів, роблячи їх непридатними для використання.

У роки масового розмноження втрати насіння можуть сягати 50% і більше, що завдає серйозних економічних збитків господарствам.

Крім люцерни, жук може траплятися на інших багаторічних бобових травах, що ростуть по сусідству з основними масивами.

Заселення посівів часто має осередковий характер, починаючись з країв поля, тому важливо своєчасно виявляти перші ознаки появи шкідника.

Зимують дорослі жуки у ґрунті або під рослинними залишками на полях, де люцерна вирощувалася в попередньому сезоні.

Вихід комах із місць зимівлі відбувається навесні, під час початку бутонізації культури, що збігається з потребою в живленні.

Після періоду додаткового живлення комахи спаровуються, і самки відкладають яйця, розміщуючи їх у молоді зав'язі бобів.

Весь цикл розвитку одного покоління завершується влітку, після чого личинки залишають боби та заглиблюються в ґрунт для заляльковування.

Молоді жуки нового покоління залишаються у ґрунті у спеціальних колисочках до наступної весни, завершуючи свій річний цикл.

Основним зовнішнім проявом пошкодження є наявність дрібних отворів на поверхні бобів люцерни, через які виходять личинки або жуки.

Всередині пошкоджених бобів насіння виявляється виїденим, часто від нього залишається лише пил або порожня оболонка.

Під час огляду посівів у період цвітіння можна помітити жуків безпосередньо у суцвіттях, де вони живляться пилком та тканинами квіток.

Масове зараження призводить до передчасного в'янення китиць та зниження ваги врожаю насіння з одиниці площі.

Пошкоджені боби часто виглядають деформованими, що чітко помітно при детальному обстеженні генеративних органів рослин.

Ефективним агротехнічним заходом є глибока оранка після збирання врожаю, яка знищує значну кількість шкідників, що готуються до зимівлі.

Необхідно дотримуватися просторової ізоляції між новими посівами люцерни та старими, що дозволяє стримати поширення насіннєїда.

Хімічну обробку посівів інсектицидами слід проводити в період бутонізації до початку цвітіння, щоб попередити відкладання яєць самками.

Використання сучасних препаратів контактно-кишкової дії дозволяє ефективно знищити жуків до моменту формування бобів.

Якщо поріг шкодочинності перевищено, доцільним заходом є раннє скошування люцерни на сіно, що позбавляє комах кормової бази.