Павук-вовк земляний

Павук-вовк земляний (Trochosa terricola) належить до родини павуків-вовків (Lycosidae), ряду павуків (Araneae). Це наземний вид, що адаптувався до життя в поверхневому шарі ґрунту.

Дорослі особини мають розміри тіла до 20 мм. Колір маскувальний — від сіро-бурого до темно-коричневого, що дозволяє їм зливатися з ґрунтом.

Відмінною рисою є потужні кінцівки, призначені для швидкого пересування по поверхні землі та риття нір.

Очі цих павуків розташовані таким чином, що забезпечують їм чудовий огляд для виявлення здобичі навіть при слабкому освітленні.

Самки часто носять яйцевий кокон на кінчику черевця, а після вилуплення павучки деякий час пересуваються на спині матері.

Земляні павуки-вовки переважно хижаки, але в сільськогосподарських умовах вони можуть виявляти ознаки шкодочинності для молодих рослин.

Шкода полягає в перегризанні ніжних стебел розсади при спробах павука облаштувати нірку або в пошуках вологи в спекотні періоди.

У разі високої щільності заселення павуки можуть негативно впливати на рівномірність сходів зернових та овочевих культур на початкових етапах розвитку.

Їхня діяльність по добуванню здобичі часто супроводжується порушенням структури прикореневого шару ґрунту, що призводить до підсихання коріння.

Хоча основний раціон складають комахи, побічний ефект від присутності великої кількості особин створює стресові умови для культурних рослин.

Період активності починається в квітні, коли середньодобова температура ґрунту дозволяє павукам виходити на поверхню після зимівлі.

Найбільша активність спостерігається протягом літа, коли відбувається розмноження і молоді павуки активно розселюються по території.

Зниження температури восени спонукає їх до пошуку місць для залягання в зимову сплячку, де вони перечікують несприятливі умови.

Цикл розвитку займає від одного до двох років залежно від погодних умов та доступності кормової бази на ділянці.

У теплицях, де стабільно підтримується вологість та тепло, павуки-вовки можуть бути активними майже протягом всього року.

Однією з головних ознак зараження є невеликі отвори-нірки в землі без павутини, які ведуть вертикально вниз.

Сліди підгризання на молодих стеблах рослин, що знаходяться безпосередньо над входами в нірки, є свідченням активності павуків.

Пожовтіння листя розсади через пошкодження ґрунтових ходів навколо кореневої системи вказує на перебування павука поблизу.

Наявність скинутих екзувіїв (шкірок після линяння) у місцях скупчення рослинних решток підтверджує присутність популяції.

Спостереження за полем вночі з ліхтариком дозволяє помітити характерне світловідбиття очей павуків-вовків у прикореневій зоні.

Систематичне розпушування міжрядь є найкращим способом знищення нір та примусового переселення павуків за межі посівів.

Глибока оранка ґрунту восени різко знижує виживаність популяції, руйнуючи їхні зимові притулки.

Уникайте надмірного перезволоження ґрунту, оскільки вологі ділянки є найбільш привабливими для розмноження цього виду.

При значному пошкодженні розсади доцільно застосовувати інсектициди ґрунтової дії, що мають репелентний або контактний ефект.

• Регулярне видалення бур'янів, що створюють затінені вологі зони.
• Використання агроволокна для захисту молодих сходів від безпосереднього контакту з ґрунтовими шкідниками.
• Сприяння природним ворогам — птахам, які ефективно поїдають великих павуків на відкритій місцевості.