Тріоза звичайна

Тріоза звичайна (Trioza obsoleta) є представником родини листоблішок (Triozidae). Це крихітна комаха, довжина тіла якої зазвичай не перевищує 3 мм, що робить її досить непомітною для садівника.

Імаго мають прозорі крила, які в спокійному стані складаються дахоподібно вздовж тіла. Колірна гама дорослих особин варіюється від зеленуватих до бурих відтінків, що допомагає їм зливатися з фоном рослин.

Личинки цього виду мають сплющену форму та виділяють спеціальний восковий секрет. Цей наліт слугує надійним захистом від зовнішніх несприятливих чинників, включаючи багато контактних отрутохімікатів.

Розвиток відбувається за типом неповного перетворення, тобто комаха проходить стадії яйця, німфи та імаго. Кожній стадії притаманна висока спеціалізація до певних умов середовища.

Через стрибальні здібності дорослих особин, їх часто називають листоблішками. Вони швидко переміщуються з однієї частини крони на іншу, що ускладнює проведення прицільної обробки.

Головними об'єктами живлення тріози є рослини родини розоцвітих, зокрема терен, слива та деякі види груші. Шкідник віддає перевагу молодим тканинам, що активно ростуть.

Комаха висмоктує сік з клітин епідермісу листя, одночасно вводячи всередину ферменти зі своєї слини. Це викликає серйозні порушення обміну речовин у тканинах рослини.

Наслідком такого живлення стає викривлення листової пластини та її часткова деградація. Пошкоджені листки втрачають здатність до нормального фотосинтезу, що негативно впливає на весь розвиток дерева.

Пошкоджені пагони припиняють свій ріст, що критично для молодих дерев та саджанців у розплідниках. Рослини стають менш стійкими до зимових морозів та весняних посух.

Також варто пам'ятати, що тріози є переносниками фітоплазмозів. Інфікування дерева вірусом через укус комахи може призвести до незворотних наслідків для здоров'я насаджень.

Тріоза звичайна успішно перезимовує у стадії імаго, ховаючись у затишних місцях: тріщинах кори, щілинах парканів або під сухим листям поблизу дерев.

З настанням весняного тепла комахи виходять із зимівлі та починають живлення соками бруньок, а згодом і молодих листків, що тільки-но з'явилися на гілках.

Період найбільшої шкідливості припадає на кінець травня та червень. У цей час відбувається активне розмноження шкідника та заселення нових частин крони.

За сприятливих погодних умов протягом літа може розвиватися кілька поколінь. Висока температура повітря прискорює цикл розвитку кожної генерації.

Зі зниженням температури та зменшенням тривалості світлового дня восени шкідники готуються до зимового спокою, поступово покидаючи листя.

Найпершою ознакою зараження є поява дрібних світлих цяток на верхній стороні листка. Це місця, де шкідник проколов епідерміс для живлення соком.

Згодом край листка починає закручуватися донизу, утворюючи специфічні здуття або гали. Листя стає жорстким, набуває жовтуватого або червонуватого відтінку.

На зворотному боці листків можна побачити личинок, які оточені білими восковими нитками, що нагадують павутину або борошнистий наліт.

Масове заселення призводить до передчасного опадання листя, що послаблює дерево та погіршує якість врожаю поточного року.

• Світлі крапки на поверхні листя
• Загортання країв листя всередину
• Білий восковий наліт на нижньому боці листа
• Пригнічення розвитку верхівкових бруньок
• Ознаки хлорозу на деформованих ділянках

Важливим заходом є агротехнічне очищення ділянки від опалого листя восени, адже саме в ньому можуть зимувати імаго тріози.

Необхідно проводити своєчасну обрізку сухих та пошкоджених гілок, де часто утворюються колонії шкідників, з подальшим вивезенням або спалюванням такого матеріалу.

Для боротьби з личинками рекомендується застосування інсектицидів системної дії, які проникають у тканини рослини та отруюють шкідника при живленні.

Використання біологічних засобів, наприклад, розчинів на основі грибів-ентомопатогенів, дозволяє зменшити хімічне навантаження на екосистему саду.

Важливо дотримуватися регламентів застосування препаратів, особливо в період цвітіння, щоб не завдати шкоди корисним комахам-запилювачам.