Тригоніулюс

Тригоніулюс (Trigoniulus) належить до класу двопарноногих багатоніжок (Diplopoda), родини Pachybolidae. Це досить великі ківсяки, що мають циліндричне, щільне тіло, яке складається з безлічі сегментів.

Забарвлення дорослих особин часто варіюється від червонувато-коричневого до яскраво-помаранчевого або майже чорного кольору, що залежить від виду та середовища проживання. У них є велика кількість пар ніг, що забезпечують швидке пересування в ґрунтовому шарі.

У природних умовах вони виконують роль редуцентів, переробляючи органіку, проте при високій чисельності переходять на живлення живими тканинами рослин. Розпізнати їх можна за характерним згортанням тіла в тугу спіраль при найменшій небезпеці.

Основним відмінним ознакою є залози, що виділяють пахучий секрет, який може містити токсичні сполуки, що відлякують хижаків. Цей механізм захисту робить їх малоуразливими для багатьох ентомофагів.

Розвиток тригоніулюсів відбувається через низку линьок, при кожній з яких збільшується кількість сегментів тіла та пар ніг. Цикл розвитку сильно залежить від вологості субстрату та доступності органічного живлення.

Ці багатоніжки пошкоджують широкий спектр культур, особливо в умовах вологих субтропіків та захищеного ґрунту. Найбільш піддані атакам овочеві культури, розсада та молоді саджанці різних рослин.

Шкідник віддає перевагу соковитим тканинам, вигризаючи глибокі ходи в підземних частинах рослин — коренях, бульбах, цибулинах та коренеплодах. Це призводить до порушення живлення рослини та її подальшого в'янення.

Також тригоніулюси часто пошкоджують насіння та проростки в період проростання, що значно знижує густоту стояння посівів і призводить до економічних втрат фермерських господарств.

В умовах теплиць вони можуть пошкоджувати стебла рослин, що знаходяться в контакті з вологим ґрунтом, проникаючи в судинну систему. Пошкоджені ділянки швидко піддаються вторинному зараженню гнилями та грибковими патогенами.

Збитки посилюються тим, що шкідник активний переважно вночі, що ускладнює своєчасне виявлення вогнищ ураження та вжиття оперативних заходів щодо захисту посадок.

Активність тригоніулюсів безпосередньо корелює з рівнем вологості ґрунту та температурою навколишнього середовища. Найбільш небезпечні вони в періоди затяжних дощів або надмірного поливу.

У тропічних та субтропічних регіонах шкідник активний протягом усього року, за умови підтримки достатнього рівня вологості в ґрунті. У помірному кліматі шкода найбільш виражена в літньо-осінній період.

В умовах захищеного ґрунту сезонність відсутня, оскільки штучно підтримуваний мікроклімат створює ідеальні умови для цілорічного розмноження та живлення багатоніжок.

Періоди масового виходу молоді часто припадають на час накопичення рослинних залишків у ґрунті, які служать для них первинним кормом до переходу на культурні насадження.

Міграція багатоніжок у ґрунтовому профілі також залежить від сезону: у посушливі періоди вони йдуть вглиб, а з настанням вологої погоди піднімаються в прикореневу зону рослин.

Основною ознакою ураження є характерні вогнища руйнування на підземних частинах рослин. На коренях чітко видно неглибокі, але численні борозенки та виїдені порожнини.

При огляді ґрунту навколо постраждалих рослин можна помітити велику кількість дорослих особин або личинок, особливо в ранкові години або після поливу. Наявність скинутих хітинових покривів після линьки — ще одна вірна ознака.

Рослини при сильному зараженні починають раптово відставати в рості, їх листя жовтіє, а загальний стан нагадує пригнічення внаслідок нестачі поживних речовин або дефіциту вологи.

При викопуванні саджанців часто виявляються скупчення шкідників безпосередньо на кореневій шийці. Іноді пошкодження супроводжуються специфічним неприємним запахом, що виходить від секретів багатоніжок.

У місцях скупчення шкідників нерідко відзначається розвиток пліснявих грибків, що вказує на порушення цілісності епідермісу коренів та впровадження вторинної інфекції.

Основою контролю є агротехнічний метод: суворе дотримання режиму поливу, недопущення перезволоження ґрунту та своєчасне видалення рослинних залишків, які приваблюють шкідника.

Хороший ефект дає використання пасток із зволожених шматків овочів (наприклад, картоплі або моркви), розкладених на поверхні ґрунту, які потрібно регулярно збирати та знищувати разом із шкідниками, що зібралися.

Застосування інсектицидів контактної та кишкової дії виправдане лише при високій чисельності популяції. Рекомендується використовувати препарати на основі фосфорорганічних сполук або піретроїдів, призначених для обробки ґрунту.

Біологічні методи боротьби включають використання ентомопатогенних нематод, які ефективно вражають багатоніжок у ґрунтовому середовищі, не завдаючи шкоди культурним рослинам.

• Глибоке перекопування ґрунту для знищення ходів шкідника.
• Дотримання сівозміни та відмова від закладення свіжої органіки в ґрунт безпосередньо перед посадкою.
• Застосування мульчуючих матеріалів, які не затримують зайву вологу біля основи стебла.