Трихограма Фогеля

Трихограма Фогеля (Trichogramma voegelei) — це дрібна комаха з ряду перетинчастокрилих, що належить до родини Trichogrammatidae. Вона відома як спеціалізований яйцеїд, що відіграє роль у природній регуляції чисельності комах.

Доросла особина має мікроскопічні розміри, не перевищуючи 1 мм у довжину. Тіло забарвлене у відтінки жовтого, коричневого або чорного кольору, що робить її практично непомітною на рослинах.

За своїм біологічним статусом це корисний ентомофаг, проте у професійному агровиробництві цей вид може розглядатися як об'єкт, що потребує моніторингу через можливу конкуренцію з іншими видами.

Життєвий цикл трихограми дуже інтенсивний, що забезпечує швидке відтворення поколінь. Дорослі особини харчуються нектаром та соками рослин, не завдаючи шкоди сільськогосподарським культурам.

Визначення виду в польових умовах є неможливим через схожість багатьох представників роду Trichogramma, тому для ідентифікації використовують лабораторні методи аналізу геніталій самців.

Термін «шкідник» щодо цього виду є умовним і стосується виключно технологічних процесів у біолабораторіях. Trichogramma voegelei може виступати конкурентом для більш ефективних промислових штамів.

Головна проблема полягає в тому, що цей вид здатний витісняти корисніші види трихограми, які використовуються для біологічного захисту посівів від совок та інших шкідників.

Прямої шкоди рослинам (поїдання вегетативних частин) цей вид не завдає. Його вплив опосередкований через зміну екологічного балансу у місцях масового розведення або природних осередках.

Якщо цей вид стає домінантним, це може призвести до зниження ефективності програм біологічного захисту рослин, оскільки його паразитарна активність спрямована на інші цілі.

Контроль за чистотою ліній у біолабораторіях дозволяє уникнути випадкового поширення небажаних видів трихограм під час випуску ентомофагів на поля.

Активність трихограми Фогеля починається з весни, коли температура повітря стабільно тримається на рівні +12°C і вище. У цей час відбувається вихід комах із місць зимівлі.

Влітку, при високих температурах, тривалість розвитку одного покоління скорочується до мінімуму. Це дозволяє виду стрімко збільшувати чисельність популяції протягом сезону.

Восени розвиток сповільнюється, і комаха переходить у фазу спокою (діапаузи). Зимують вони переважно всередині яєць комах-господарів, що знаходяться у ґрунті або рослинних рештках.

Поява імаго збігається з піками яйцекладки основних шкідників посівів, що робить їх важливими регуляторами чисельності фітофагів у природі.

В інкубаторах температурний режим підтримується штучно, що дає можливість отримувати потомство безперервно протягом усього календарного року.

Основним індикатором зараження яєць цією трихограмою є зміна їхнього кольору. Уражені яйця поступово темнішають, набуваючи майже чорного забарвлення.

На поверхні яєць, які були уражені, можна помітити ледь помітні отвори, через які виходить доросла особина паразитоїда після завершення свого розвитку.

Відсутність ознак пошкодження листя при наявності значної кількості темних яєць свідчить про активну роботу паразитоїдів у полі та успішне пригнічення популяції шкідників.

У лабораторних умовах відхилення у видовому складі, що виявляються через мікроскопічний контроль, вказують на присутність Trichogramma voegelei серед робочої культури.

Зниження чисельності дорослих особин шкідливих лускокрилих комах на контрольних ділянках є непрямим підтвердженням високої активності трихограми.

Основним заходом боротьби з небажаним поширенням цього виду в біолабораторіях є жорсткий видовий контроль якості та сертифікація випущеного ентомофага.

Рекомендується регулярно проводити селекцію ліній та очищення маточника від домішок інших видів паразитоїдів шляхом ізоляції садок та моніторингу потомства.

Застосування інтегрованих систем захисту рослин з мінімальним використанням пестицидів широкого спектра дії сприяє підтримці природного різноманіття ентомофагів.

При перевезенні біологічного матеріалу необхідно суворо дотримуватися карантинних норм, щоб уникнути випадкової інтродукції нетипових для регіону видів.

Застосування молекулярно-генетичних методів ідентифікації дозволяє гарантувати чистоту біоматеріалу та ефективність його застосування проти цільових шкідників.