Строкач бджолиний

Строкач бджолиний (Trichodes apiarius) — це комаха ряду твердокрилих (Coleoptera), що належить до родини пістряків (Cleridae). Дорослий жук має яскраве забарвлення, яке легко впізнати.

Довжина тіла складає від 9 до 16 мм. Надкрила мають яскраво-червоний колір з трьома чіткими чорними поперечними смугами та чорною вершиною, голова і груди також чорні.

Тіло жука вкрите густими волосками, що надає йому характерного вигляду. Личинка має рожеве або червонувате забарвлення, що дозволяє їй маскуватися всередині стільників.

Життєвий цикл включає повне перетворення. Дорослі особини ведуть денний спосіб життя, часто перебуваючи на квітах, де харчуються пилком та дрібними комахами.

Цей вид є відомим клептопаразитом, який спеціалізується на гніздах перетинчастокрилих, зокрема медоносних бджіл, що завдає шкоди пасікам.

Личинки строкача є активними хижаками, що проникають у комірки стільників, де поїдають розплід бджіл, значно знижуючи продуктивність сім'ї.

Окрім поїдання личинок і лялечок бджіл, шкідник прогризає ходи у воскових стільниках, руйнуючи їх структуру та залишаючи продукти своєї життєдіяльності.

Сильні сім'ї зазвичай успішно протистоять проникненню шкідника, тому від нападу найчастіше страждають слабкі або неблагополучні бджолині родини.

Масове ураження пасіки призводить до виснаження бджолиної сім'ї, зменшення кількості молодих бджіл та загального ослаблення імунітету вулика.

Тривале перебування личинок у гнізді робить рамки небезпечними для подальшого використання, оскільки вони стають джерелом інфекцій та забруднень.

Літ дорослих жуків припадає на кінець весни та літні місяці. Найбільшу активність комах спостерігають у червні та липні, під час цвітіння медоносів.

Самки строкача бджолиного шукають входи до вуликів або гнізд диких бджіл, щоб відкласти свої яйця безпосередньо у місця розвитку розплоду.

Розвиток личинки триває протягом всього сезону. Зазвичай цикл розвитку завершується за один рік, проте умови середовища можуть впливати на його тривалість.

Зимують переважно дорослі особини або лялечки в затишних місцях, зокрема всередині вулика, якщо пасічник не проводив санітарну чистку.

Після завершення метаморфозу молоді жуки виходять на поверхню та починають новий цикл розмноження, поширюючись на сусідні вулики.

Наявність дорослих жуків строкача на прилітній дошці вулика є першою ознакою зараження, що має спонукати до негайного огляду гнізда.

При огляді стільників можна побачити пошкоджений розплід та сліди прогризання комірок, які виглядають як безладні отвори у запечатаному воску.

Наявність дрібного сміття, що складається з частинок воску та екскрементів личинок на дні вулика, чітко вказує на присутність шкідника всередині.

Поведінка бджіл також може змінитися: сім'я стає неспокійною, зменшується кількість льотних бджіл, а захисна реакція на сторонні предмети знижується.

У разі серйозного ураження спостерігається характерний неприємний запах від розкладання загиблих личинок бджіл, що накопичилися всередині стільників.

Основним засобом захисту є утримання потужних та здорових бджолиних сімей, які здатні ефективно очищувати вулик від чужорідних об'єктів.

Необхідно суворо дотримуватися санітарних норм на пасіці, регулярно проводити дезінфекцію інвентарю та замінювати старі стільники на нові.

Застосування пасток для жуків дозволяє зменшити їх чисельність у період масового льоту, захищаючи таким чином вулики від проникнення дорослих особин.

• Видалення та переплавка старих, пошкоджених рамок.
• Забезпечення належної вентиляції та сухості у вуликах.
• Регулярний огляд прильотних дощок на наявність жуків.

Хімічні препарати проти строкача практично не використовуються через їхню високу токсичність для бджіл, тому акцент робиться на профілактичні заходи.