Строкач бджолиний

Строкач бджолиний — це жук із родини пістряків (Cleridae), який є небезпечним паразитом у гніздах бджіл. Доросла особина має яскраве забарвлення: чорне тіло з металевим відливом та характерні червоні смуги на надкрилах.

Довжина дорослого жука варіюється від 10 до 15 міліметрів. Тіло вкрите густими волосками, що робить його дуже помітним під час огляду вуликів або інвентарю.

Личинки мають червонувате або рожеве забарвлення, що дозволяє їм майстерно ховатися всередині осередків бджолиних стільників серед розплоду, де вони і харчуються.

Цей вид жука належить до ентомофагів, проте в умовах пасіки він поводиться як паразит, що завдає серйозної шкоди розвитку бджолиних сімей.

Влітку імаго часто зустрічаються на квіткових рослинах, де вони поїдають пилок та дрібних комах перед пошуком нового місця для відкладання яєць.

Личинки строкача проникають у стільники, де знищують розплід, поїдаючи личинок та лялечок медоносних бджіл. Це призводить до ослаблення сім'ї та зниження продуктивності.

Окрім поїдання самого розплоду, личинки жука прогризають стінки осередків, пошкоджуючи соти, що робить їх непридатними для подальшого використання та зберігання меду.

Сильне зараження пасіки може призвести до значних економічних втрат, оскільки темпи росту бджолиної сім'ї критично сповільнюються через загибель майбутнього покоління бджіл.

Найбільшої шкоди завдається у розпал сезону, коли в гнізді присутня велика кількість відкритого та запечатаного розплоду, що забезпечує безперебійне харчування личинок жука.

Строкач бджолиний також може бути загрозою для диких запилювачів, зокрема осмій, що важливо враховувати при вирощуванні цих комах поруч із пасікою.

Активний період життя імаго припадає на кінець весни та літо. Саме в цей час жуки займаються розмноженням та пошуком гнізд для заселення личинками.

Біологічний цикл розвитку залежить від кліматичних показників. Зазвичай за сезон розвивається одне покоління, але за сприятливих температур процес метаморфозу пришвидшується.

Зимують ці комахи переважно у стадії личинки всередині гнізд, де вони захищені від низьких температур і забезпечені достатньою кількістю корму до весни.

Поява дорослих жуків навесні збігається з початком активної роботи бджолосімей та вирощуванням розплоду, що створює оптимальні умови для виживання паразита.

Наприкінці літа спостерігається масовий вихід молодих жуків, які залишають вулики для живлення на квітах та підготовки до наступного циклу розмноження.

Виявити шкідника можна під час візуального огляду вулика, де жуків помітно завдяки їхньому яскравому забарвленню на світлому фоні стільників чи прилітних дошок.

Ознакою присутності строкача є пошкоджені осередки розплоду, з яких можуть випадати залишки лялечок бджіл або прогризені ходи у воскових конструкціях.

• Наявність дорослих жуків на квітках поряд із пасікою.
• Виявлення червоподібних личинок у запечатаних комірках із розплодом.
• Порушена цілісність воскових стільників у зоні вирощування молодих бджіл.
• Помітне відставання в розвитку сім'ї при відсутності інфекційних хвороб.

Важливо оглядати прилітні дошки в ранкові години, коли жуки можуть бути менш активними і легше помітними для бджоляра.

Своєчасна діагностика за непрямими ознаками дозволяє вчасно вжити заходів та локалізувати осередки зараження до того, як вони охоплять усю пасіку.

Найкращим методом захисту є утримання сильних та здорових бджолиних сімей, які здатні самостійно видаляти шкідників із вулика під час чистки гнізда.

Регулярна вибраковка старих стільників та їх заміна на нові вощини допомагає знизити кількість місць, де личинки строкача можуть зимувати та розвиватися.

Встановлення механічних пасток для жуків поблизу пасіки дозволяє знизити чисельність імаго та зменшити ризик відкладання яєць у вулики.

Дотримання чистоти на території пасіки та в приміщеннях для зберігання сушні є критично важливим для запобігання розмноженню цього виду паразитів.

Хімічні засоби для боротьби з цим жуком застосовувати не рекомендується, оскільки вони можуть бути токсичними для бджіл, тому акцент робиться на профілактиці.