Лубоїд

Лубоїди (рід Tomicus) належать до родини довгоносиків (підродина короїди). Це дрібні жуки з циліндричним тілом, довжиною 3–5 мм, які мають темне, майже чорне або коричневе забарвлення.

Основною відмінністю цього роду є спосіб додаткового живлення: імаго вгризаються в серцевину молодих пагонів хвойних порід, що призводить до їхнього опадання.

Життєвий цикл шкідника відбувається під корою дерев, де розвиваються личинки. Личинки мають біле забарвлення, безногі, з характерною жовтою головою, що розвиваються у вигризених ходах.

На надкрилах жуків розташовані спеціальні заглиблення з зубчиками — це інструмент, за допомогою якого комаха виштовхує деревний пил із прокладених ходів.

Ці шкідники віддають перевагу ослабленим або поваленим деревам, але при високій чисельності стають агресивними та заселяють здорові насадження, стрімко погіршуючи їхній стан.

Головним об'єктом живлення лубоїдів є сосна звичайна. Рідше вони можуть пошкоджувати ялину, листяні дерева або інші хвойні види, що ростуть у межах ареалу розповсюдження шкідника.

Дорослі жуки завдають шкоди кроні дерева, перегризаючи пагони. Це зумовлює втрату зеленої маси та значне зниження фотосинтетичної активності дерева, що веде до його поступового виснаження.

Личинки, що живляться лубом та камбієм, переривають рух поживних речовин по стовбуру. Це спричиняє швидке засихання окремих частин або всього дерева через порушення провідної системи.

Пошкоджені дерева стають вразливими до вторинних інфекцій — грибкових хвороб, які потрапляють у тканини через отвори, зроблені жуками, що прискорює процес відмирання лісу.

Масштаби шкоди від лубоїдів є значними, оскільки вони не лише пошкоджують деревину, а й стають причиною масового всихання лісових масивів за сприятливих умов для їхнього розмноження.

Навесні, коли температура ґрунту та повітря підвищується до 10–12 градусів, розпочинається активний виліт лубоїдів із місць зимівлі для пошуку кормової бази.

Найактивніший період розмноження та відкладання яєць припадає на квітень – червень. У цей час жуки масово заселяють стовбури сосен, вигризаючи маточні ходи під корою.

Влітку спостерігається інтенсивне додаткове живлення дорослих жуків у молодих пагонах. Цей етап триває до пізньої осені та супроводжується значними опадами пошкоджених гілок.

З настанням осінніх холодів молода генерація шкідників готується до зими. Вони заглиблюються в кору стовбурів біля кореневої шийки або в лісову підстилку для перечікування морозів.

М'які зими сприяють виживанню великої кількості популяцій, що призводить до спалахів чисельності шкідника та збільшення площі уражених лісових насаджень наступного сезону.

Візуальною ознакою зараження є поява бурового борошна на поверхні стовбура. Це дрібні тирсові відходи, які викидають жуки під час прокладання ходів під корою дерева.

Вхідні отвори на корі часто супроводжуються виділенням смоли, яка утворює невеликі лійки навколо місця проникнення шкідника всередину стовбура.

У середині літа яскравим симптомом є захаращення землі під деревами зеленими, свіжообламаними пагонами. Пошкоджені пагони мають всередині порожнину, в якій харчувався жук.

Колір хвої на уражених деревах починає змінюватися від світло-зеленого до жовтого і бурого. Це означає, що дерево вже отримало критичні пошкодження провідної системи і починає гинути.

Внутрішні ходи під корою мають специфічний малюнок, який можна побачити при відшаруванні кори. Маточні ходи зазвичай вертикальні, а личинкові — відходять від них під кутом.

Найефективнішим методом є своєчасна санітарна рубка. Видалення заселених дерев з подальшим вивезенням з лісу не дає змоги новій генерації жуків вийти назовні.

Застосування пасткових дерев є класичним агротехнічним прийомом. Свіжозрізані стовбури сосни виставляють навесні для приваблення шкідника, а потім вчасно знищують до вильоту молодих особин.

Хімічний захист передбачає обприскування стовбурів дерев інсектицидними препаратами системної або контактної дії в період масового заселення стовбурів комахами.

Важливу роль відіграє підтримання високої культури лісового господарства. Сильні, здорові дерева з високим тургором здатні чинити опір заселенню, тому догляд за насадженнями є профілактикою.

• Обов'язкова утилізація порубкових залишків.
• Використання феромонних пасток для моніторингу.
• Залучення природних ворогів, зокрема птахів та хижих комах.
• Регулярний огляд насаджень на предмет появи бурового борошна.