Тетрикс звичайний

Тетрікс звичайний (Tetrix undulata) належить до ряду Прямокрилі (Orthoptera), родини Тетригіди (Tetrigidae). Це невеликі комахи, довжина тіла яких зазвичай становить від 7 до 12 міліметрів.

Зовні вони нагадують мініатюрних коників, проте мають характерну подовжену передспинку, яка повністю закриває черевце та виступає за його кінець.

Забарвлення тетрікса дуже варіативне і служить чудовим маскуванням: від світло-сірого до темно-бурого кольорів, часто з плямами, що імітують ґрунт.

Відмінною рисою є форма голови з характерним виступом, а також відсутність органів слуху, що є типовим для представників цієї родини.

Тетрікси не мають присосок між кігтиками, тому вони погано пересуваються по гладких вертикальних поверхнях, віддаючи перевагу ґрунту.

Раціон цього виду переважно складається з водоростей, лишайників, мохів та органічних залишків, що розкладаються, тому вони менш небезпечні, ніж саранові.

Однак в умовах інтенсивного землеробства тетрікс може пошкоджувати молоді сходи озимих культур, паростки овочів та сіянці в розплідниках.

Найбільшої шкоди фіксують на ділянках із підвищеною вологістю, де ці комахи концентруються біля полів для живлення мікрофлорою та сходами бур'янів.

Пряме поїдання врожаю має епізодичний характер, проте діяльність тетріксів спричиняє механічні пошкодження ніжних тканин рослин у ранній період розвитку.

Найчастіше шкода має непрямий характер, пов'язаний із порушенням мікроклімату ґрунту, що може викликати стрес у молодих рослин у періоди дефіциту вологи.

Зимують комахи переважно на стадії імаго (дорослої особини), ховаючись у лісовій підстилці, під корою дерев або в густих шарах моху на полях.

Перша активність комах спостерігається рано навесні, як тільки ґрунт прогрівається до 10–12 градусів Цельсія, що збігається з початком польових робіт.

Період розмноження припадає на другу половину весни та початок літа, коли самки відкладають яйця групами безпосередньо у зволожений ґрунт.

Личинки, що пройшли повний цикл розвитку, з'являються в середині літа і активно харчуються до настання стійких осінніх холодів, після чого йдуть на зимівлю.

Упродовж року зазвичай розвивається одне покоління, проте за сприятливих погодних умов спостерігається розтягнутий цикл активності окремих груп.

Основними ознаками присутності є дрібні виїдені ділянки на листках розсади або сіянців, розташованих близько до рівня поверхні ґрунту.

На вологому ґрунті можна помітити характерні стрибки комах, які миттєво зникають у траві або між грудками землі при наближенні людини.

Наявність у полі великої кількості малих комах при візуальному огляді вказує на необхідність моніторингу стану посівів у ранкові години.

Часткове пошкодження молодих тканин може сприяти розвитку вторинних інфекцій, оскільки місця погризів стають вхідними воротами для фітопатогенів.

Скупчення особин найчастіше спостерігається в низинах, на ділянках із густим травостоєм, який слугує укриттям та джерелом живлення.

Ефективним агротехнічним заходом є знищення бур'янів по периметру полів, які слугують природним резерватом для розмноження шкідника.

Своєчасний обробіток ґрунту (дискування, оранка) восени дозволяє суттєво знизити кількість зимуючих імаго, руйнуючи місця їхнього проживання.

Осушення перезволожених ділянок полів робить середовище менш придатним для розвитку цього виду, оскільки комахи віддають перевагу стабільно вологим біотопам.

При досягненні економічного порогу шкодочинності застосовуються інсектициди контактної та кишкової дії, дозволені для використання на відповідних культурах.

Рекомендується проводити моніторинг із використанням клейових пасток, які дозволяють оцінити щільність популяції та вчасно прийняти рішення про захисні заходи.